«Вона справді вражає. Чому я втратив це з поля зору?»

«Вона справді гарно виглядає. А я перестав це помічати», — подумав Тарас.

Ранок, як завжди, був метушливим. Олена приготувала сніданок, розбудила Марійку. Чоловік зайняв ванну, тож довелося умивати донечку на кухні. Випадково торкнувся рушником чашки — та зіскользнула зі столу. На шум прибіг Тарас. Олена попросила його подержати Марійку, а сама почала збирати уламки з підлоги.

— Уф, здається, усе. — Олена кинулась одягатися.

— Я біжу, а ти відведи Марійку до садочка. У мене сьогодні важливий день, — казала вона вже з передпокою, застібаючи замок на черевиках. — Презентую свій проект. Якщо все пройде добре, мені довірять керування — а це гроші, досвід і можливості.

Вона накинула пальто, кинула останній прискіпливий погляд у дзеркало, схопила сумку й вилетіла з квартири. Тарас навіть не встиг обурюватися.

Він допивав каву з бутербродом, а Марійка стояла поруч і дивилася на нього.

— Теж хочеш?

Донечка кивнула.

— Ні, не можна, а то в садочку кашку не будеш їсти.

При згадці про кашу Марійка наморщила носик.

— Я теж багато чого не люблю. Наприклад, коли мама тікає з дому. Здається, з цим уже нічого не поробиш. — Тарас поставив порожню чашку в мийку.

Довго натягував на донечку колготки, які постійно крутилися. Потім шукав рукавички — вони виявилися на батареї. Задиханий і збентежений, він нарешті вийшов із квартири, підхопив Марійку на руки й побіг униз сходами.

Він передав донечку виховательці, але вона почала щось довго пояснювати.

— Вибачте, спішу, — перебив він і швидко пішов.

Тільки в машині зітхнув із полегшенням. Хвилину приходив до тями після ранкової метушні, потім поїхав на роботу.

Дорогою думав, як добре було, коли Олена сиділа вдома. Він спокійно йшов на роботу й повертався в прибрану квартиру, де вже пахло вечерею. Жодних нервів. А тепер — постійний біг. Ні, так більше не може бути.

Багато жінок мріяли б опинитися на її місці — сидіти вдома, піклуватися про родину. А їй потрібна самостійність, кар’єра. Навіщо тоді виходила заміж? Хай би кар’єрою займалася. Потрібно переконати Олену кинути роботу. Невже їм не вистачає грошей? Тарас вирішив поговорити з дружиною ввечері. Настрій одразу покращився.

Робота відвологла його від ранкових неприємностей. Після обіду прийшов смс від Олени: вона затримується й просить забрати Марійку з садочка.

От вам і все. А він розраховував зустрітися з друзями в кав’ярні. Вони й так рідко бачаться. Настрій знову впав.

Ввечері Тарас смажив картоплю, коли прийшла дружина — радісна, із сяючими очима. Не роздягнувшись, вона зайшла на кухню.

— Уяви, моя презентація вразила всіх! Мене призначили керівницею проекту! Вітаю мене. — Вона піднялася на пальчики й підставила щічку для поцілунку. Тарас ледве торкнувся губами.

— Ти не радий за мене? — Олена помітила його похмурий вигляд.

— Ні, дуже. Чудово! Дружина зробила кар’єру. Їй доручили проект. На нас із донечкою у неї більше немає часу. Просто чудово! — відповів він із сарказмом.

— Ти чого розпалився? За— Просто навчимось слухати один одного, — промовила Олена, обнімаючи Тараса, і він зрозумів, що сім’я — це коли йдеш на компроміси, але не втрачаєш себе.

Оцініть статтю
ZigZag
«Вона справді вражає. Чому я втратив це з поля зору?»