Альона більше не могла терпіти. Вона не розуміла, чому Тарас став таким байдужим може, перестав кохати? Сьогодні він знову повернувся пізно вночі та пішов спати у вітальні.
Вранці, снідаючи, Альона сіла навпроти нього.
Тарасе, скажи мені, що відбувається?
А що не так?
Він пив каву, намагаючись не дивитися на неї.
З того часу, як народилися хлопчики, ти дуже змінився.
Не помітив.
Тарасе, ми вже два роки живемо, як сусіди, чи ти це бачиш?
Слухай, чого тобі треба? Всюди розкидані іграшки, пахне молочною кашею, діти кричать Думаєш, це комусь подобається?
Та це ж твої діти!
Він схопився й почав нервозно ходити по кухні.
Нормальні жінки народжують одну дитину, щоб вона спокійно гралася в кутку й не заважала. А ти одразу двох! Мама казала, а я не слухав такі як ти тільки плодяться!
Такі як я? Яка ж я, Тарасе?
Така, що без мети в житті.
Але ж ти сам змусив мене кинути університет, щоб я цілком присвятила себе родині!
Альона опустилася на стілець. Після хвилини мовчання додала:
Думаю, нам треба розлучитися.
Він замислився й відповів:
Я тільки за. Тільки домовимося аліментів не проситимеш. Я сам тобі даватиму гроші.
Він розвернувся та вийшов із кухні. Вона хотіла розридатися, але раптом із дитячої почувся галас. Близнята прокинулися й вимагали її уваги.
Через тиждень вона зібрала речі, взяла дітей і переїхала у маленьку кімнатку в багатоповерхівці, яку успадкувала від бабусі.
Сусіди були нові, тому Альона вирішила познайомитися з усіма.
З одного боку жив похмурий, ще не старий чоловік, з іншого жвава шістдесятирічна пані. Спочатку вона постукала до чоловіка:
Вітаю! Я ваша нова сусідка, хочу познайомитися. Принесла торт, заходьте на чай.
Вона насилу посміхалася. Чоловік окинув її поглядом, потім буркнув:
Солодкого не їм, і замкнув двері.
Альона знизала плечима й пішла до Зінаїди Урбанівни. Та погодилася, але лише щоб виголосити свою промову.
Отже, я люблю відпочивати вдень, бо ввечері дивлюся серіали. Сподіваюся, ваші діти не заважатимуть мені своїм галасом. Будьте ласкаві, не дозволяйте їм бігати коридором, нічого не чіпати, не мазати й не ламати!
Вона довго говорила, а Альона з журбою думала, що тут її чекає не солодкий початок нового життя.
Вона влаштувала хлопчиків у садочок, а сама влаштувалася туди ж вихователькою. Це було зручно, адже працювала до того часу, поки треба було забирати Юрка й Андрія додому. Плат
