Уяви собі, розповім тобі одну історію, яка реально змушує подивитись на людей інакше. Було це в самому серці Києва, у крутезному офісі айтішної компанії такому, де підлоги блищать, а стіни з суцільного скла. Зайшла якось туди молода дівчина Марічка, тихенька, у звичайній синій формі. Вона спокійно витирала скло у переговорці, а тим часом у середині два молоді топ-менеджери, Богдан і Остап, щось там активно сперечались, тикали пальцями у свої таблиці на великому екрані, малювали графіки, рахували прибутки.
Богдан, аж краватку собі поправив від задоволення, і напівжартома але голосно, щоб усі чули каже до Остапа:
Та кого хвилюють ці витоки даних? Тут персонал ледь школу закінчив, вони ж не зрозуміють навіть, що ці цифри означають, і з такою зверхністю це, наче кинув їй у спину.
Остап лише підтакнув, мовляв, які можуть бути питання, взагалі.
Марічка спинилась, рука застигла з ганчіркою проти таблиці на склі. Декілька глибоких подихів, ніхто не помічає, що ця звичайна прибиральниця насправді з відзнакою закінчила мехмат у КНУ і просто зараз змушена підробляти, бо сімю годувати треба. Ну тут вже терпіти більше не могла.
Обертається, з тим самим спокоєм але у погляді кришталева впевненість, без тіні страху. Складає ганчірку, прямо заходить у кабінет до хлопців, підходить до фліпчарту, на якому вони щось розписували.
В кімнаті западає така тиша, що аж у вухах дзвенить. Марічка бере червоний маркер, обводить одну змінну у формулі, зустрічається поглядом з Богданом і каже дуже спокійно:
Якщо ви залишите маржу пять відсотків до пятниці фірма збанкрутує. Поставте сім цілих дві десятих.
І все. Як води в рот набрали. Обоє стоять, як стовпчики, навіть обличчя позеленіли Богдан ще намагався щось знайти на дузі, але очевидно, що вона права: така помилка в калькуляції і справді могла компанію завалити.
Марічка поклала маркер на стіл постукало ним по дереву так гучно, що аж у грудях відлуння пішло.
Гарного вам дня, пане! Хай щастить із середньою освітою! і так спокійно це сказала, з легенькою іронією.
І просто пішла, залишивши двох цих «гуру бізнесу» у повній розгубленості й мовчанні.
Тільки вони прийшли до тями Богдан уже мчить шукати Марічку по всіх поверхах, хоче запропонувати посаду провідного аналітика, а її вже нема. Лист на звільнення залишила на рецепції.
Мораль тут дуже проста: ніколи не суди людину за виглядом чи професією. Бо інколи та, що прибирає за тобою в офісі, розбирається у твоїй справі краще, ніж ти сам.
Друже, а ти як би вчинив(-ла) на місці Марічки? Розкажи мені, цікаво ж!
