Ось історія, адаптована до українського контексту:
Перед ранковим обходом до ординаторської зайшла медсестра Марічка і пошепки повідомила:
— Ольго Степанівно, Ткачук із п’ятої палати ввесь вечір умовляла мене віддати їй одяг і відпустити додому. Ви просили повідомити, якщо що…
— Дякую, Марічко, я розберуся. — Ольга поправила пасмо волосся, що вибилося з-під шапочки, і пішла до палати.
На ліжку біля вікна лежала дівчина, відвернувшись до стіни.
— Здрастуй, Соломіє, що трапилося?
Соломія різко повернулася й сіла на ліжку.
— Випишіть мене, будь ласка. Не можу більше лежати. Вдома хоч відволіктися зможу, щось робити, а тут… — Вона всхлипнула й благально подивилася на Ольгу.
— А от плакати не треба. Дитині нашкодиш. Чи ти передумала народжувати? — сухо запитала Ольга.
— Ні, не передумала. Я почуваюся добре. Обіцяю, що вдома лежатиму, гулятиму й нічого не робитиму. Будь ласка, випишіть мене. На вулиці така гарна погода, а я цілими днями в душній палаті. — Дівчина несміливо посміхнулася.
— Гаразд. Завтра здаси аналізи, зробимо УЗД і подивимося. Якщо все гаразд — випишу, — пообіцяла Ольга.
— Дякую! — Соломія склала руки, наче в молитві. — Обіцяю, що берегтимуся, а якщо що — одразу подзвоню вам.
Ольга Степанівна вийшла з палати. Вона досі не могла зрозуміти, як її син міг закохатися в цю бліду, непоказну Соломію. Її статний син працював у великій фірмі… Працював. Ольга подумала про минулий час. Це його вибір, і вона має його поважати. Ящо Олесь любив цю дівчину, вона теж спробує її полюбити.
Ще на третьому курсі університету Олесь закохався в яскраву й гарну Мар’яну, так, що голови не мав. Красива була пара. Та через рік Мар’яна кинула його заради якогось іноземця. Син довго страждав, перестав ходити на пари. Ольга боялася, що й зовсім кине навчання.
Поступово Олесь заспокоївся, закінчив університет, влаштувався в престижну компанію. Та довго ще не дивився на дівчат. Аж поки не зустрів цю Соломію — біляву, тонку й непомітну, повну протилежність яскравій Мар’яні. Може, Олесь вирішив, що така не зрадить.
— Мамо, знайомся, це Соломія, — сказав він, коли вперСоломія зникла з їхнього життя назавжди, а маленька Яна зростала в любові й турботі, ніколи не знаючи, що було до неї.
