Оксана втомилася від шести років самотності.
Оксана справді була виснажена. Шість років вона жила сама, з того часу, як чоловік пішов. Минулого року її донька вийшла заміж і переїхала до Львова.
У сорок два вона була у розквіті сил друга молодість. Вона була прекрасною господинею, славилася своїми соленими помідорами, які всі називали шедевром. Але для кого їх готувати тепер? Банки вже купою стояли на балконі, непотрібні.
«Я не збираюся вянути в самоті, така гарна як я!» говорила Оксана подругам.
«Звісно ні! Шукай собі чоловіка! Самотніх повно!» відповідали вони.
Одна з них порадила агенцію знайомств «Найкращий Чоловік». Оксані здавалось, що це трохи смішно й жалюгідно шукати пару через агенцію. Але з іншого боку їй уже сорок два, і ця цифра непокоїла її. Старий годинник бабусі дзенькотів, нагадуючи, як минає час.
Оксана прийшла в агенцію. Жінка у фіолетових окулярах привітно зустріла її:
У нас дійсно найкращі. Давайте разом подивимося базу. Сідайте поряд!
Так, усі гарні, усміхнулася Оксана. Але як дізнатися, чи підійде хтось із них?
Усе передбачено, відповіла жінка. Ми дамо вам його на тиждень. Достатньо, щоб зрозуміти ваш це чоловік чи ні.
«Дамо»?
Так! Він поживе з вами тиждень. Ми тут не для соромязливих розмов діло робимо. І жодних маніяків!
Оксані раптом сподобалась ця ідея. Разом із жінкою в окулярах вона вибрала пятьох кандидатів. Оплатила символічну суму і поспішила додому. Перший мав прийти вже увечері.
Вона надягнула зелену сукню колір надії і дістала зі старого шкатулки діамантові сережки, які вдягала дуже рідко.
Дзень! Дзвінок у двері.
Оксана глянула у вічко. Побачила троянди й аж скрикнула від радості. Відчинила. Чоловік був елегантний, як на фото.
Вони сіли за стіл Оксана приготувала смачну вечерю. Троянди поставила в центр. Дивлячись на гостя, подумала: «Гаразд! Інших не треба, цей ідеальний».
Почали з салату. Майбутній чоловік скривився:
Чому так багато солі?
Оксана посміхнулась, ніяково, і подала запечену качку. Він жував:
Трохи сухувато…
Решта страв теж не сподобалися. У метушні вона забула про головне вино, яке так старанно обирала. Налила, промовивши:
За нашу зустріч!
Гість понюхав, відхльопнув:
Середненьке вино.
Він підвівся:
Покажіть вашу оселю…
Оксана взяла букет і простягнула йому:
Я ненавиджу троянди. До побачення.
Тієї ночі вона поплакала було боляче. Але попереду ще чотири знайомства.
Наступного вечора прийшов другий. Увійшов упевнено:
Привіт! від нього пахло горілкою.
Ти вже святкував нашу зустріч десь? запитала Оксана.
Він усміхнувся:
Та годі! Тут є телевізор? Зараз матч «Динамо» проти «Шахтаря». Подивимось, поговоримо.
Оксана різко відповіла:
Дивись у себе вдома.
Знову провела ніч у сльозах.
Через два дні прийшов третій. Негарнуватий, у старій піджаці, з неохайними нігтями. І бруд на черевиках. Оксана вже думала, як чемно його відправити, але вирішила спочатку повечеряти. Він їв швидко, смачно, і багато хвалив. Вона навіть збентежилася. Винесла свої соління.
Боже! скрикнув негарний. Краще, ніж у мене коли-небудь було!
Тут дзенькнув бабусин годинник. Негарний прислухався:
Що за брязкіт?
Увійшов у кімнату, став на табурет, оглянув годинник:
Зараз полагоджу! Інструменти є?
Незабаром годинник задзвонив чисто й мелодійно. Оксана була в захваті. Їй здалося це знак. Цей негарний має бути її чоловіком. Він умілий, добрий… А черевики й нігті дрібниці. До того ж він третій, щасливе число.
Вони мали залишитися на ніч. Оксана підготувалася сходила до салону, постелила гарну простирадло з трояндами (насправді вона їх любила). Коли вийшла з ванної, гість уже спав, одягнений. Вона нічого не мала проти, дивилася на нього з ніжністю:
Ти стомився, бідний…
І тихо лігла поруч.
А потім почався жах. Цей майстер почав хропіти. Гучно, могутньо. Оксана накрила голову подушкою, потім його перевернула нічого не допомогло. Не спала всю ніч, страждала.
Вранці він прийшов у кухню, де сиділа похмура Оксана:
Ну що, я можу вже сьогодні переїжджати?
Вона похитала головою:
Ні, вибач. Ти гарна людина, але… ні!
Четвертий, бородатий, нагадував героя зі старих пригодницьких фільмів. Оксана навіть дозволила йому палити на кухні. Він затягнувся й сказав:
Оксано, давай одразу начистоту. Я вільна людина. Люблю рибалити, гуляти з друзями. І не люблю, коли мене контролюють.Вона вимкнула телефон, глянула у вікно на сонячне небо і зрозуміла, що найщасливіша людина та, яка нікого не чекає.
