Вибач, але я поки не готова жити разом…
Сергію здавалося, що Леся закохана в нього так само, як і він у неї, тому її відповідь на пропозицію з’їхатися була для нього несподіванкою.
– Вибач, але я поки не готова жити разом! – сказала вона.
– Чому ж?
– Не знаю, ми разом лише півроку. Мені здається, ще зарано…
– Зарано? Сонечко, здається ж, що саме час. Поживемо разом, пізнаємо одне одного краще, а там, дивись, і на наступний рівень перейдемо.
– Сергійку, це не комп’ютерна гра, це життя. І зараз у моєму житті немає місця для спільного проживання, але це не означає, що я не ціную наші стосунки. Просто мене влаштовує те, що є.
– Але я хочу більшого! Хочу прокидатися з тобою вранці. Хочу засинати разом! Хіба ти цього не хочеш?
– Ми ж і так це робимо. Двічі на тиждень, ти забув? Хіба цього мало?
– Мені недостатньо!
– Ну, якщо ти мене любиш, то доведеться поки потерпіти.
– Я зможу терпіти, якщо ти мені поясниш причину! Чому ти не хочеш? Розкажи! Хіба це так складно?
Леся замислилася трохи, потім посміхнулася йому і вирішила, що варто це обговорити детальніше.
– Сергій, давай начистоту. Що для тебе означає життя з жінкою?
– Я вже сказав, засинати і прокидатися разом!
– А між цим?
– У якому сенсі? – не зрозумів він.
– У добі двадцять чотири години, згадав? Ти говориш тільки про ніч і ранок, а решта часу?
– А решту часу ми майже завжди на роботі! Хіба не так?
– Ну, чому ж? Наприклад, ми ж будемо обідати чи снідати?
– Сподіваюся!
– А хто буде готувати?
– Ти не вмієш готувати! – здогадався Сергій, точніше так вирішив по дурниці, хоча не раз їв її страви.
– Я вмію готувати!
– Тоді, в чому проблема?
– Хто буде готувати? Ти чи я?
– Ну, ти, а може інколи і я. А чому ти так переживаєш з цього приводу?
– Сергій, бо я не хочу своє життя перетворювати на день бабака, як багато моїх подруг! Я не хочу прокидатися раніше, щоб готувати комусь сніданок. Я не хочу бігти з роботи, заходити в магазин, тягти пакунки додому, а потім ще дві години стояти біля плити готуючи вечерю!
– Але ж ти інколи готуєш, коли залишаєшся у мене, хіба не так? Я думав, тобі подобається…
Сергій виглядав трохи розчарованим. Виявляється, його дівчина – ледарка?
– Я люблю готувати, але робити це щодня поки не готова. Мені подобається, приходити додому, зробити салат швиденько і на цьому все. Мені подобається, що ми зустрічаємося двічі на тиждень, іноді частіше. Мені цього достатньо! Можливо, колись мені захочеться більшого, але зараз – ні!
– Просто ти мене не любиш! – висновив Сергій.
– О, починається…
– А що? Хіба ні? Коли жінка любить, вона готова на все заради коханого!
– А коханий? Він готовий на все заради коханої?
– Звичайно!
– Добре, тоді давай жити разом, АЛЕ – всі домашні обов’язки навпіл. Точніше кожен прибирає за собою, готуємо по черзі, речі перемо самі. Як тобі такий варіант?
– Але я погано готую. Ти ж сама казала!
– Буде привід навчитися. Не завжди ж їсти піцу чи бургери. З навчанням можу допомогти!
– Я просто не розумію, невже це так складно? Тоді чому іншим не складно? Ти що, особлива? – не вгавав Сергій.
– Ну, якщо тобі хочеться так думати. Нехай буде так! Я особлива. Я не хочу класти своє особисте життя на вівтар кохання. Зараз точно ні. Мені всього двадцять три. Я хочу насолодитися свободою!
– А, зрозумів! У тебе є інший чоловік! – знову дійшов до несподіваного висновку Сергій.
– І навіщо він мені? – здивувалася Леся.
– Ну, якщо ти не хочеш жити зі мною, значить, він тобі дорожчий!
– Твій віртуальний чоловік мені дорожчий? – усміхнулася вона.
– Твій вигаданий чоловік! Навіщо ж вигадувати собі чоловіків!
– А, тобі чоловіки не потрібні, тому ти вирішив вигадати мені, так?
– Ти мене повністю заплутала! – майже закричав він.
– Бо ти несеш дурниці! У мене більше нікого немає! Мені інколи і тебе багато, тому і не хочу жити разом! Я люблю своє усамітнення і не готова з ним розлучитися. Не зараз!
– Як можна любити усамітнення, коли ти у стосунках? – здивувався Сергій.
– Дуже просто. Ось є речі, які тобі подобається робити, коли нікого немає вдома?
– Наприклад?
– Не знаю, читати книгу, дивитися серіал, приймати ванну, сидіти в соціальних мережах, міряти речі з шафи, танцювати в темряві!
– Чоловіки таким не займаються! – обурився він.
– А дівчатам це подобається! І мені це подобається! Я поки не готова розлучитися з простими радощами свого холостяцького життя!
– Але ж у спільному житті також достатньо своїх радощів! – все ще намагався переконати її Сергій.
– Наприклад?
– Засинати і прокидатися разом! – знову почав він свою пісню.
– Сергій, ти знаєш, що ти хропеш, як трактор?
– Що? Ти ніколи не казала! І інші не скаржилися!
– Ну, про інших не скажу, та після того, як Льонька тобі по носі проїхав на шашликах пару місяців тому, хропіти ти почав жахливо. І, до речі, я тобі казала! Я можу витерпіти це пару разів на тиждень, але щодня не хочу! Я також хочу хоч іноді висипатися.
– Ти не висипаєшся поруч зі мною?
– Лише у ті рідкісні моменти, коли вдається заснути раніше за тебе!
– Але ж ти зазвичай лягаєш пізніше…
– Ось і я про це!
– Ага, значить, я хроплю, я не готую, я не підходжу для спільного життя?
– А ще, як виявилося, ти жахливий зануда! – не витримала вона.
– Чого це я зануда!?
– Ти вже півгодини намагаєшся переконати мене зробити те, що я в принципі не хочу робити. Що ж це, як не занудство?
– Лесю, я взагалі-то одружитися на тобі хотів! Тому і пожити разом запропонував! – образився він.
– А я хіба казала, що хочу заміж? – сумно усміхнулася вона.
– А ти хіба не хочеш? Усі дівчата хочуть заміж!
– Вочевидь, не всі…
– Або ти не хочеш заміж за мене? – здогадався він.
– Я в принципі не хочу, але якщо і розмірковувати так, як ти, то що ти можеш запропонувати майбутній дружині? Засинати і прокидатися разом?
– Ти хочеш сказати, що я пусте місце? – обурився Сергій. – Що я ні на що не здатний?
– Тобі вже майже тридцять. Ти працюєш на п’ятдесят тисяч гривень у місяць, живеш в убитій квартирі свого дядька, лише б не платити за оренду, одягаєшся у дешевих магазинах. Ти навіть машину не хочеш купляти, бо її ж годувати треба!
– Тебе послухати, так я той ще подарунок! То навіщо ти взагалі зі мною зустрічалася?
Леся знизала плечима.
– Ти симпатичний, добре складений, ти веселий і чудовий коханець.
– Для здоров’я?
– І для душі!
– Але сім’ї у нас не буде!
– Поки ти не подорослішаєш, точно ні!
– Відмінно! Тоді мою пропозицію виключаємо з порядку денного! І знаєш, я тобі навіть більше скажу! Ми розлучаємося!
– Справді? – іронічно запитала Леся. – А я думала, ти вже і не запропонуєш! Тоді бувай? – сказала вона і помахала йому рукою, нагадуючи, що він свариться з нею у її квартирі.
– Бувай! – гордо заявив він, натягуючи штани. – Точніше прощавай!
– Значить, прощавай! – сказала вона з посмішкою і кинула йому футболку.
Сергій пішов, а Леся ввімкнула музику, вимкнула світло і почала танцювати. Це завжди допомагало заспокоїти нерви і повернути позитивний настрій. Вона знала, що завтра або післязавтра він все одно повернеться, але чи пустить вона його назад? Це вже питання.
