Вибач, але я поки не хочу жити разом…
Олегу здавалося, що Леся закохана в нього так само, як і він у неї, тому його дуже здивувала її відповідь на пропозицію спробувати жити разом.
– Вибач, але я поки не готова жити разом! – сказала вона.
– Чому?
– Не знаю, ми зустрічаємось лише пів року. Здається, ще занадто рано…
– Рано? Сонце, на мою думку, це саме час. Поживемо разом, дізнаємось один про одного більше, а там, може, перейдемо на інший рівень.
– Олеже, це не комп’ютерна гра, це життя. І в моєму житті зараз немає місця для спільного проживання, але це не означає, що я не ціную наші стосунки. Просто мене цілком влаштовує те, що є.
– Але я хочу більшого! Хочу прокидатися з тобою вранці. Хочу лягати спати разом! Невже ти цього не хочеш?
– Ми і так це робимо. Два рази на тиждень, забув? Хіба цього мало?
– Мені мало!
– Ну, якщо ти мене любиш, то доведеться поки потерпіти.
– Я можу потерпіти, якщо ти мені скажеш причину! Чому ти не хочеш? Поясни! Хіба це так складно?
Леся задумалася трохи, потім усміхнулася йому і вирішила, що варто все обговорити детальніше.
– Олеже, давай чесно. Що означає для тебе спільне проживання з жінкою?
– Я вже сказав, засинати і прокидатися разом!
– А між цим?
– У якому сенсі? – не зрозумів він.
– У добі двадцять чотири години, забув? Ти говориш лише про ніч і ранок, а решту часу?
– А решту часу ми майже завжди на роботі! Хіба ні?
– Ну, чому ж? Наприклад, ми ж будемо вечеряти або снідати?
– Сподіваюся!
– А хто буде готувати?
– Ти не вмієш готувати! – здогадався Олег, точніше так він вирішив із дурості, хоча не раз їв її страви.
– Я вмію готувати!
– Тоді в чому проблема?
– Хто буде готувати? Ти чи я?
– Ну, ти, може, іноді і я. А чому ти так хвилюєшся з цього приводу?
– Олеже, тому що я не хочу перетворити своє життя у день сурка, як багато моїх подруг! Я не хочу прокидатися раніше, щоб приготувати комусь сніданок. Я не хочу бігти з роботи, заходити в магазин, нести пакети додому, а потім ще дві години коло плити і готувати вечерю!
– Але ти ж іноді готуєш, коли залишаєшся у мене, хіба ні? Я думав, тобі це подобається…
Олег виглядав трохи засмученим. Виходить, його дівчина – ледарка?
– Я люблю готувати, але робити це щодня поки не готова. Мені подобається приходити додому, швиденько зробити салатик і на цьому все. Мені подобається, що ми зустрічаємось два рази на тиждень, іноді частіше. Мені цього вистачає! Можливо, колись мені захочеться більшого, але поки ні!
– Просто ти мене не любиш! – ствердив Олег.
– Ну ось, починається…
– А що? Хіба ні? Коли жінка любить, вона готова на все заради коханого!
– А коханий? Він готовий на все заради коханої?
– Звичайно!
– Добре, тоді давай жити разом, АЛЕ – всі домашні обов’язки порівну. Точніше кожен прибирає за собою, готуємо по черзі, свої речі стіраємо самі. Як тобі такий варіант?
– Але я погано готую. Ти ж сама говорила!
– Буде привід навчитися. Не завжди ж є піцу чи бурґери. З навчанням можу допомогти!
– Я просто не розумію, невже це так складно? Чому іншим не складно? Ти що особлива? – не заспокоювався Олег.
– Ну, якщо тобі хочеться так думати. Нехай буде так! Я особлива. Я не хочу класти своє власне життя на вівтар кохання. Поки що ні. Мені всього двадцять три. Я хочу насолодитися свободою!
– А, я зрозумів! У тебе є інший чоловік! – знову придумав несподіваний висновок Олег.
– І навіщо він мені? – не зрозуміла Леся.
– Ну, раз ти не хочеш жити зі мною, отже, він тобі дорожчий!
– Твій вигаданий чоловік мені дорожчий? – посміхнулася вона.
– Твій вигаданий чоловік! Навіщо мені вигадувати собі чоловіків!
– А, тобі чоловіки не потрібні, тому ти вирішив вигадати мені, так?
– Ти мене зовсім заплутала! – майже закричав він.
– Тому що ти несеш нісенітницю! У мене більше нікого немає! Мені іноді і тебе забагато, тому я й не хочу жити разом! Я люблю свою самотність і не готова з нею розстатися. Поки що ні!
– Як це можна любити самотність, коли ти у стосунках? – здивувався Олег.
– Дуже просто. От є речі, які тобі подобається робити, коли нікого немає вдома?
– Наприклад?
– Не знаю, читати книжку, дивитися серіал, приймати ванну, зависати у соціальних мережах, обирати одяг зі шафи, танцювати у темряві!
– Чоловіки таким не займаються! – обурився він.
– А дівчата займаються! І мені це подобається! Я поки не готова прощатися з принадами свого самотнього життя!
– Але ж і в спільному житті достатньо своїх принад! – все ще намагався переконати її Олег.
– Наприклад?
– Засинати і прокидатися разом! – знову почав він свою пісню.
– Олеже, ти в курсі, що хропеш, як трактор?
– Що? Ти ніколи не говорила! І інші не скаржилися!
– Ну, на рахунок інших не скажу, а от після того, як Лесик вдарив тебе по носі на шашликах кілька місяців тому, хропіти ти почав жахливо. І до речі, я тобі казала! Я можу це терпіти пару разів на тиждень, але щодня не хочу! Я теж хочу іноді висипатися.
– Ти не висипаєшся поруч зі мною?
– Лише в ті рідкісні моменти, коли вдається заснути раніше тебе!
– Але ж ти зазвичай лягаєш пізніше…
– Ось і я про це!
– Ага, значить, я хроплю, я не готую, я не підходжу для спільного життя?
– А ще, як виявилося, ти жахливий зануда! – не стрималася вона.
– Чого це я зануда!?
– Ти вже півгодини намагаєшся переконати мене зробити те, чого я, в принципі, не хочу робити. Що це, якщо не занудство?
– Лесю, я взагалі-то хотів на тобі одружитися! Тому і запропонував пожити разом! – ображено сказав він.
– А я хіба казала, що хочу заміж? – сумно усміхнулася вона.
– А ти хіба не хочеш? Всі дівчата хочуть заміж!
– Вочевидь, не всі…
– Чи ти не хочеш заміж за мене? – здогадався він.
– Я в принципі не хочу, але якщо й розмірковувати по-твоєму, то що ти можеш запропонувати майбутній дружині? Засинати і прокидатися разом?
– Ти хочеш сказати, що я пусте місце? – образився Олег. – Що я ні на що не здатен?
– Тобі вже майже тридцять. Ти працюєш за вісімнадцять тисяч гривень на місяць, живеш у занедбаній квартирі свого дядька, аби лише не платити за винайм, одягаєшся у дешевих магазинах. Ти навіть машину не хочеш купувати, бо її утримувати треба!
– Якщо тебе слухати, то я той ще подарунок! Тоді навіщо ти взагалі зі мною зустрічалася?
Леся знизала плечима.
– Ти симпатичний, добре складений, ти веселий і чудовий коханець.
– Для здоров’я?
– І для душі!
– Але родини у нас не буде!
– Поки ти не подорослішаєш, точно ні!
– Чудово! Тоді моя пропозиція знімається з порядку денного! І знаєш, я тобі навіть більше скажу! Ми розстаємося!
– Серйозно? – іронічно запитала Леся. – А я думала, ти вже й не запропонуєш! Тоді прощавай? – сказала вона і помахала йому ручкою, нагадуючи, що він свариться з нею у її квартирі.
– Бувай! – гордо заявив він, натягуючи штани. – Точніше прощавай!
– Значить, прощавай! – сказала вона з усмішкою і кинула йому футболку.
Олег пішов, а Леся увімкнула музику, вимкнула світло і почала танцювати. Це завжди допомагало заспокоїти нерви і повернути позитивний настрій. Вона знала, що завтра чи післязавтра він все одно повернеться, але от чи пустить вона його назад? Це вже питання.
