Доля невільна
— Наталко, може, годі вже обманювати один одного?! — Сергій підійшов до жінки так близько, що вона відчула його подих.
— Сержу, та ти ж знаєш, що він мій чоловік! — нервувато скрикнула Наталка, адже за цей вечір їй довелося повторити ці слова вже кілька разів.
— Що з того, що чоловік? Ми маємо право на щастя! Скажи правду, адже Максим — мій син?! — з цими словами Сергій обхопив Наталку за плечі.
Жінка похилила голову й заплакала, вже не соромлячись своїх сліз…
…Наталка та Богдан жили в одному будинку й знали один одного з народження. Їхні квартири були на одному поверху. Не те щоб родини дуже дружили, але підтримували теплі сусідські стосунки.
Тісної дружби між ними не вийшло б. Батьки Наталки працювали у філармонії. Інтелігентна родина, жили гармонійно, часто приймали гостей. Наталка вже ходила до музичної школи й мріяла піти стопами батьків — пов’язати життя з музикою.
Родина Богдана — повна протилежність. Мати працювала продавчинею в місцевому супермаркеті. Батько — слюсарем на заводі. Попри різне виховання, Богдан і Наталка дружили. Спочатку разом гралися в дитячому садку, потім пішли до першого класу. У початковій школі навіть сиділи за однією партою.
Батьки Наталки не забороняли дружби з сусідським хлопчиком, але як потенційного зятя його не сприймали. Натомість батьки Богдана раділи, що син дружить з перспективною нареченою, і завжди жартома називали їх «нареченим і нареченою».
…Перше вересня у сьомому класі назавжди змінило життя Наталки. Коли всі зібралися в класі на перший урок, класна керівниця увійшла не сама, а з симпатичним юнаком.
— Доброго дня, діти! Знайомтеся — це Сергій, ваш новий однокласник. Відтепер він навчатиметься в нашому класі, — сказала класна й показала Сергію на вільне місце за третьою партою.
Сергій одразу привернув увагу дівчат — елегантний костюм, стильна зачіска, промениста усмішка й неймовірно блакитні очі. Наталка теж помітила нового, але підійти знайомитися не наважилася.
На початку вересня розпочалися заняття в музичній школі. Того дня Наталка, як завжди, йшла на сольфеджіо. Вона була в своїх думках, навіть коли опинилася на порозі школи. Дівчина вже взялася за ручку дверей, коли вони раптом розчинилися. Наталка злякалася й відступила.
На порозі музичної школи стояв Сергій.
— Ой, привіт! — знічого зніяковіла Наталка.
— Привіт! — відповів він тією самою усмішкою.
— Ти теж сюди ходиш? — спитала вона.
— Так. У мене щойно закінчилася пара, — відповів Сергій.
— А я тільки на сольфеджіо йду… — зітхнула Наталка.
Здавалося, Сергій хотів щось додати, але не встиг. На поріг влетіла Оля Коваль, штовхнула подругу в плече й голосно прокричала:
— Наталко, чого стоїш?! До початку три хвилини! Нас «казачка» з’їсть! — Оля мала на увазі вчительку сольфеджіо — Казаченко Тетяну Миколаївну.
Наталка ще раз глянула на Сергія, він посміхнувся. Але Оля вже втягла її всередину…
На уроці Наталка думала лише про Сергія. Вчителька не пропустила моменту.
— Шевченко, я б хотіла, щоб ви серйозніше ставилися до занять! А ви сьогодні десь у хмарах, — докорила Тетяна Миколаївна.
— Вибачте… — зніяковіла Наталка.
Після уроків вона вийшла зі школи й пішла додому. Раптом почула знайомий голос:
— Наталко, почекай!
Дівчина обернулася й побачила Сергія.
— Ти ще не пішов додому? — здивувалася вона.
— Ні. Чекав, щоб піти разом, — відповів він і знову посміхнувся.
Вони йшли поруч, розмовляли про музику. Сергій розповідав про себе, про те, де раніше жила його родина. Виявилося, що він, як і Наталка, планує присвятити життя мистецтву…
…Вихідні Наталка провела в думках про нього. Спочатку вона не усвідомлювала, що це — перше кохання. Тепер усе змінилося. Раніше вона й Богдан завжди йшли додому разом, тепер їх було троє. Хоча Богдан одразу невзлюбив витонченого Сергія, прогнати його не наважувався…
…Минуло два роки. Вони закінчували дев’ятий клас. До цього часу і Наталка, і Сергій усвідомили, що кохають один одного. Але між ними стояв Богдан…
— Наталко, підемо сьогодні на дискотеку? — запросив Богдан.
— Ні, іншим разом. Мені з Сергієм батьки квитки до філармонії купили.
— А мене чому не запросиш? Чому цього «музиканта»? — буркнув Богдан.
— Тобі ж там нецікаво буде… Наступні вихідні підемо на дискотеку. Давай і Сергія візьмемо, — запропонувала компроміс Наталка.
— Гаразд… — неохоче згодився Богдан…
Після дев’ятого класу Богдан вступив до технікуму. Наталка й Сергій залишилися в школі. Цей час став для неї найщасливішим. Вони сиділи за однією партою, разом ходили до школи й поверталися додому.
Одного разу після кон
