Одного ранку я вийшла у двір і помітила в сусідки літню жінку. Вона сиділа, згорбившись, під навісом на лавочці й, здавалося, дрімала на свіжому повітрі.
Мене це здивувало, адже сусідка не мала родичів. Вони з чоловіком не мали дітей, а він помер рік тому після тривалої хвороби. Звісно, вона була сумна й нудьгувала сама. Залишилася на старість самотня. Але ще не була настільки старою, щоб здаватися. Мусила змиритися.
Я зайшла до сусідки, щоб дізнатися про ту жінку. Літня пані була ввічливою, але говорила мало. Сусідка пошепки розповіла, що та страждає – син відрікся від пані Марії, тому краще їй не заважати.
Все життя вона працювала у філармонії. Її чоловік був професором, викладачем. Вона знала про його зв’язки зі студентками, але не хотіла руйнувати сім’ю. Тому мовчала й не влаштовувала скандалів.
Її єдиний син і робота забирали більшість часу. Вона ще й вдома давала уроки музики.
Син виріс, закінчив навчання й одружився. Народилася онучка, яку вона дуже любила. Тоді її чоловік покинув її заради іншої, але розлучатися не поспішав.
––––––––––
Син із дружиною працювали, розвивали свою справу, тому рідко її відвідували. Але залишали онуку. Старість настала раптово. Настав час, коли чоловіка вигнала коханка, і він повернувся до неї. Порівняно з молодою жінкою дружина здалася йому старою, і це йому страшенно не подобалося. Йому було важко бути поряд із нею. Він усе сподівався знайти когось молодшого.
Тим часом син уже мав власний будинок – великий і просторий. Батько почав благати його забрати матір до себе. Син не мав нічого проти. Його донька теж обожнювала бабусю. Але дружина…
Вона не погодилася, щоб у їхньому домі мешкала якась стара. Спочатку син нарікав на дружину – адже це його мати, – і таки вирішив, що вона житиме з ними.
Гаразд. Але нехай батько перепише квартиру на онуку. На випадок, якщо він знову зв’яжеться з кимось, і тоді вони не отримають його житла.
Щоб заспокоїти дружину, син поговорив із батьком, і той пообіцяв оформити квартиру на онуку.
Пані Марія мусила переїхати до сина. Взагалі, це було непогано – свіже повітря, природа, родина. Її чоловік не сумував довго – незабаром знайшов собі нову коханку. Та й досі не поспішав із розлученням.
Дружина ж далі нарікала й жахливо поводилася зі свекрухою. Сиділа вдома й постійно намагалася принизити стару, кричала на неї, іноді навіть замахнулася. Мати нічого не казала синові. Онука почала копіювати матір. Після такого ставлення пані Марія впала в істерику й вимагала, щоб син відвіз її додому.
Син зателефонував батькові, але той рішуче відмовився – він уже жив із іншою. Донька і дружина наполягали, щоб бабуся мешкала деінде. Він вирішив відвезти її до будинку для літніх. Моя сусідка дізналася про це. Як виявилося, вона давно знала стару. Їй стало шкода пані Марії, і вона запропонувала, щоб син привіз матір до неї. Він пообіцяв регулярно давати гроші. І ще просив – дзвонити йому частіше.
––––––––––
Він привіз матір. Умови його влаштували. Пообіцяв навідуватися якнайчастіше. Що ж, побачимо. Таке трапляється, коли хтось бере відповідальність за чужих рідних, які не потрібні своїм близьким. Куди ж їй дітися? Життя – як бумеранг: що віддаси, те й повернеться. Про батьків треба піклуватися.
Будьте добрішими, людянішими і теплішими до тих, хто вам дорогий.
