Вже близько року мій син живе з Катею, але ми досі не знайомі з її батьками. Це здалося мені дивним, тож я вирішила з’ясувати, в чому справа Я завжди намагалася виховувати сина в дусі поваги до жінок — до бабусі, мами, дружини, доньки. Вважаю, що саме це — найкраща риса справжнього чоловіка: вміння шанувати жінок. Ми з чоловіком дали йому чудове виховання, хорошу освіту й забезпечили всім необхідним, щоб у дорослому житті він мав упевненість у собі. Не хотіли нічим іншим допомагати, але все ж придбали для нього двокімнатну квартиру. Син працював і самостійно заробляв на життя, проте власного житла йому ще не вистачало. Ми не зробили подарунок одразу й навіть не сказали йому про покупку. Чому? Бо тоді син вже мешкав із дівчиною — тому й приховали. Вже близько року він жив з Катею, але ми досі не були знайомі з її родиною, що мені здалося підозрілим. Пізніше я дізналась, що мама Каті — колишня сусідка моєї приятельки. Вона розповіла мені щось, що змусило мене насторожитись. Виявилося, що мати Каті вигнала чоловіка з дому, коли той став менше заробляти, але справжнє диво розпочалось потім… Жінка закрутила роман із одруженим, але заможним чоловіком. Ба більше, бабуся Каті, як і її дочка, теж мала стосунки з одруженим чоловіком й змушувала дочку та онуку доглядати його дачу й допомагати по господарству. Через це у мого сина виникли непрості відносини із майбутньою тещею. Та найбільше мене тривожило те, що мати й бабуся Каті налаштовують її проти батька. Дівчина явно дорожить татом, але через цих двох жінок її стосунки з батьком під загрозою. А ще – Катею спокусила ідея кинути навчання, бо вона вважає: чоловік має повністю забезпечувати сім’ю. Я згодна, що син має бути готовий стати опорою для дружини, але хто дасть гарантію, що у їхньому житті не виникнуть проблеми? Як тоді вона допоможе своєму чоловіку? До речі, я переписала квартиру на себе, бо знаю, яку добру людину я виховала. Так, все, що придбано до шлюбу, при розлученні не ділиться, але Катя — така розумна, що може лишити мого «джентльмена» навіть без шкарпеток.

Вже майже рік мій син живе разом із Лесею, але ми з чоловіком досі так і не познайомилися з її батьками. Це почало мене насторожувати, і я вирішила докласти більше зусиль, щоб розібратися в ситуації.

Я завжди виховувала свого сина з особливою повагою до жінок до бабусі, мами, дружини, майбутньої доньки. Переконана, що найважливіша риса справжнього чоловіка це повага до жінок. Ми з чоловіком вкладали у Віталія все, щоб він виріс порядною людиною, здобув гарну освіту й умів самостійно давати собі раду в житті. Ми нічого надмірного не хотіли для нього випрошувати, але все ж купили йому двокімнатну квартиру. Хоча син працював і сам себе забезпечував, але можливості придбати власне житло в нього не було.

Квартиру ми відразу не оформили на нього та навіть не розповідали, що її купили. Чому? Просто тому, що Віталій тоді вже жив разом із Лесею. А з її батьками ми так і не познайомилися, і це мені здавалося дуже дивним.

Пізніше я випадково дізналася, що мама Лесі була колись сусідкою моєї хорошої подруги. В розмові та розповіла таке, що мені стало дуже неспокійно на душі. Оказується, колись мама Лесі вигнала свого чоловіка з дому, коли той почав менше заробляти. Але це ще не все: вона, не довго сумуючи, почала зустрічатися з одруженим, але багатим чоловіком. А бабуся Лесі, як і її донька, теж мала стосунки з женатим чоловіком. І навіть намагалася залучити дочку й онуку допомагати у нього на дачі, як справжніх робочих рук на господарстві.

Через це син уже не раз ставав свідком дивної поведінки майбутньої тещі. Найбільше мене турбує те, що мама з бабусею налаштовують Лесю проти її ж батька.

Дівчина дуже любить свого тата, але під впливом цих двох стосунки між ними почали псуватися. І до всього лишилось додати: Леся вирішила покинути навчання, мовляв, чоловік повинен забезпечувати сімю. Я в цьому впевнена, і сина до цього готувала, але життя складне всяке може статися. А де гарантії, що вона зможе підтримати чоловіка, якщо раптом трапиться біда? До речі, я переоформила квартиру на себе, бо розумію, як то кажуть, “виростила я не лева, а козеня”. Звичайно, те, що куплене до шлюбу, при розлученні не ділиться, але бачу, яка Леся мудра: може мого джентльмена і у тапках залишить

Думки ці мене не полишають уже кілька ночей. Якось важко на душі хвилююся за сина, щоб не потрапив у чужу пастку та не став жертвою чужих амбіцій.