Мені вже набридло, що ви приходите до нас кожні вихідні!
Мабуть, у кожного траплялася така людина, яка щиро впевнена, що весь світ крутиться навколо неї та зовсім не цікавиться, чи є у вас свої плани. Ось у мене, наприклад, свекор з усією родиною регулярно приїжджають до нас на цілий вікенд. Родина свекра це він, його дружина, двоє дітей та брат дружини. Весь цей гурт осідає у нас з ночівлею. Вони ніколи не запитують, чи зручно нам приймати гостей, чи маємо ми свої справи.
Цей бедлам триває вже майже рік, і я вже трохи на межі. Я люблю гостей, але у всьому має бути міра, а так виходить, що я не можу ані власними справами зайнятися, ані, бодай, після важкого тижня попрацювати в тиші вдома та перепочити.
Замість того, щоб як слід відпочити, я мушу цілий вікенд провести біля плити, розважати гостей розмовами, готувати їм спальні місця, а потім ще й перемивати купу постільної білизни. Постійно думаю: чи розуміють вони взагалі, що приїзд без попередження це як мінімум неввічливо, навіть попри рідство? Можливо, я б не так гостро реагувала, якби такі візити були рідкістю, але вони в нас бувають ледь не три рази на місяць.
Ми з чоловіком ніколи такого не робимо своїм родичам. Іноді мені навіть хотілося пообіцяти собі навідатися до них із такою ж несподіваною візитою, щоб і вони відчули всі “принади” подібної навали. Я просила чоловіка поговорити з ними, та він не знає, як це сказати, бо боїться образити рідних. А може, його це цілком влаштовує? Оскільки від чоловіка допомоги не дочекалася, довелося самій братися до справи.
Для початку, я просто перестала готувати на вихідних от і доводилося гостям доїдати залишки з тижня, а якщо щось закінчиться то будь ласка, можна приготувати самому. Я й голодна посиджу, нічого страшного.
Одного разу родина сіла за стіл, чекають обіду, а я кажу: “Сьогодні їжі нема, тож як голодні готуйте самі.” Всі переглядаються, чекаючи, чи не жартую. Ніхто не наважився нічого приготувати, просто попили чай та порозходилися спати.
Також я перестала бігати з ганчіркою перед кожним їхнім візитом. Якось дружина свекра поскаржилася, буцімто її донька забруднила білі шкарпетки стали сірими. Кажу їй: “Щось не встигла помити підлогу, але якщо тобі не подобається, у ванній є відро й швабра виправ цю ситуацію як хочеш.” З того часу вона більше не робила зауважень.
А головне я перестала ставити себе на останнє місце. Я більше не відкладала свої плани через несподіваних гостей. Врешті-решт, маю право на особисте життя, хочу проводити час з тими, кого дійсно люблю. Якщо гості заходили сиділа з ними годину, а потім вибачалася й займалася своїми справами. Якщо мій чоловік так хоче нехай розважає родичів сам. А коли планів не мала, спеціально бралася за генеральне прибирання, щоб уникати спілкування.
Якось після чергового їхнього візиту свекор сказав чоловікові: “Мабуть, наш час уже минув?” Як таке йому на думку спало! Відтоді, наші дорогі родичі зявляються лише після попередньої розмови, без ночівлі й значно рідше. Цікаво, чи хтось із вас опинявся у подібній ситуації й як давав собі раду?
