З Днем народження, тату!
Тепер йому сімдесят, він вивел трьох дітей. Дружина померла тридцять років тому, а він більше не одружився. Не знайшов нову коханку, не вдавалося і так ще безліч причин можна назвати, та чи варто їх перераховувати?
Два сина завжди сварилися і билися. Я його перекидав з школи в школу, доки не зустрів вчителя фізики в Харкові, який розпізнав у хлопців справжній талант. І ось, всі суєти і драки раптом згасли.
Дочка, Оленка, мала труднощі в спілкуванні з однолітками. Шкільний психолог вже наставляв його на крок до психіатра. Та в їхню школу прийшов новий викладач літератури, відкрив гурток для починаючих письменників, і Оленка зранку до ночі писала історії, які спершу вийшли у шкільній газеті, а потім у міських літературних клубах.
Отже, хлопці отримали стипендії в один із провідних університетів у Києві на факультет фізикоматематичного, а Оленка вступила в літературний.
Тато залишився сам і нарешті зрозумів, що навкруги тиша, навіть вовк не завив. Він зайнявся риболовлею, городництвом і вирощуванням свиней на великій ділянці біля Дністра. Заробляв непогано, хоча інженер на заводі в Дніпрі отримує менше.
Тепер він може підкинути дітям грошей на автівки, купити недороги, але якісні, підсилити їхні кишені і допомогти з одягом. Проте часу у нього стає ще менше все йде на господарство і торгівлю. Йому це до вподоби.
Пройшло ще десять років, і настав його сімдесят роківній ювілей. Він планує святкувати сам. Сини давно створили сімї і працюють над секретним проєктом для Міністерства оборони, тож не можуть випустити вихідних. Оленка постійно катається по літературних симпозіумах. Тому він не збирав їх запрошеннями.
Якось сам, думає він. Нічого святкувати тут не треба. Сам, один Ходжу по господарству, ввечері сідатиму з пляшкою горілки, згадуватиму Марію і розповідатиму, якими вони стали.
Сьогодні ранок. Він підходить до свиней, щоб перевірити окремий корм. Виходячи перед будинком, на освітлену ще зірками галявину, натрапляє на дивний продовгуватий предмет, загорнутий у тканину.
Що це таке? дивується він, і раптом спалахує кілька прожекторів!
Світлом освітлюються галявина, предмет і люди, що виходять з кутка будинку. Це його сини з дружинами, внуками, кілька родичів, а також Оленка в супроводі довгого чоловіка в окулярах з товстими лінзами. У всіх в руках шарики, вони дують у трубочки й натискають кнопки, що випускають звукові балончики. Вони одночасно кричать, махають руками і обіймають його:
З Днем народження!!! Тату!
Тато майже забуває про дивний предмет. Хулігани могли його принести, але вони не дають йому повернутися до дому, куди уже кинулись дружини, накладаючи на стіл.
Стоп, тату, стоп, каже Оленка. Дай я завяжу тобі очі?
Гаразд, погоджується він.
Вона обвязує його головою тканиною, крутить навколо осі і веде кудись.
Що ви ще придумали? питає він.
Подарунок, відповідає один із синів.
Сподіваюся недорогий? хвилюється тато. Мені нічого не треба.
Не хвилюйся, тату, каже інший. Це просто маленька знахідка, знак уваги і подяки.
Діти підводять його до чогось, Оленка знімає з його очей повязку. З динаміків лунає гучна музика, барабанний ритм. Він стоїть перед тим самим предметом, укритим тканиною. Діти підходять з трьох сторін і здирають брезент.
У яскравому світлі прожекторів виблискує **Ford Focus** 2023 року!
Тато майже втрачає свідомість від несподіванки, навіть майже падає, та його підхоплюють і сідають на стілець. Він лише повторює одне слово:
О Боже, Боже, Боже
Тату, заспокойся, розбризкує Оленка водою в його обличчя. Ти все життя мріяв про цю машину.
Але ж вона надзвичайно дорога, пробурхає він.
Не дорожче грошей, відповідає один із синів.
Підемо, продовжує Оленка. Сядь у салон, посидимо. Хочемо зробити фото.
Він відкриває двері і намагається сісти, а там стоїть картонна коробка.
А це що? питає він.
Відкрий, каже Оленка.
Він виймає коробку, відкриває її, і знизу його зустрічають два очі. Витягає маленьке пухнасте тіло і притискає до себе:
Справжній тайський котик! Такий, що був у нас з вашою мамою. Памятаєте? Бомка. Коли ви ще були малюками, ви його дуже любили
Звичайно, памятаємо, тату, відповідають діти.
Тато не сідає в авто. Він піднімається на другий поверх, у свою кімнату, де показує котика фотографії Марії. По щокам текуть сльози:
Бачиш, Маріє, бачиш? каже він до знімка. Я зміг. Вони нічого не забули Бачиш?
Діти не залишають його наодинці. Стол накритий, і починаються тости. Оленка шепоче йому на вухо, що вона вже у четвертому місяці вагітності, і вони приїхали до нього з її нареченим. Вони залишаться жити тут, адже її нова книга може писатися де завгодно. Наречений їх підвозить батьків у Нову Англію, а через кілька тижнів планується весілля в міській церкві.
Ти не проти, тату? питає Оленка.
Це якийсь чарівний сон, відповідає батько і цілує її в лоб.
День проходить у розмовах, перекусах, випивці і спогадах. Вечором він йде на могилу Марії, довго сидить і розмовляє. Життя набирає новий сенс, особливо з такою машиною. Треба купити одяг того часу, сісти і поїхати в сусіднє велике місто.
На ліжку спить маленький тайський котик.
Томко, шепоче чоловік, Томко.
Томко муркоче і розтягнувся, досягнувши свого ще дитячого росту. Чоловік лег і, погладжуючи теплий пухнастий живіт, засинає.
Ранок. Потрібно рано піднятись, годувати свиней, доглядати за городом і не забувати про рибалку. У кімнаті внизу сплять Оленка з нареченим.
Вранці хлопці з сімями їхали, і запанувала тиша. Томко слідує за своїм господарем, падає в кормушку для свиней і заплутується в сітках на човні. Потім намагається зїсти прикормку для риби. Чоловік сміється і розмовляє з проказником:
Як би молодість повернулась, каже він, гладячи спинку.
Томко мяукнув, схопивши лапками його руку, впився маленькими зубками.
Ой, бандито! вигукнув чоловік і розсміявся.
Ця розповідь нічого не про що. Вона лише нагадує тим, хто ще може приїхати до батьків: не чекайте завтрашнього дня, вирушайте зараз.
