За тиждень до 8 березня я ледве вибігла із зали суду. Слізи застилали мені очі, і в голові крутилася лише одна фраза: «Ви більше не чоловік і дружина».
Чому він так зі мною вчинив? За які гріхи мені випала така доля?
Я вийшла заміж у вісімнадцять років. Це було палке кохання, безсонні ночі, здавалося, я не жила, а ширяла над землею. Ми прожили разом чудових пять років, і весь цей час я відчувала велику любов. Я робила все для нього: вранці приносила сніданок у ліжко, готувала лише його улюблені страви, в домі завжди була чистота й затишок.
На жаль, його батьки ніколи не приймали мене й постійно повторювали, що я не гідна їхнього сина та що знайдуть йому кращу дружину. Мій чоловік під їхнім впливом почав змінюватися. Я бачила, як його ставлення до мене ставало дедалі холоднішим й критичнішим.
Нашому сину на той час було пять років. Спочатку чоловік дуже його любив, балував як міг, але згодом став відноситись до нього відсторонено. Впевнена, що це через свекрів, які почали переконувати мого чоловіка, ніби дитина не його (хоч син наче його копія). Улюблений почав частіше бувати у батьків, з часом майже оселився з ними. Коли ж повертався додому, роздратовано підвищував голос, вічно був невдоволений. Я ж завжди намагалася поводитися добре, слідкувала за собою і дбала про наш дім.
Одного дня чоловік так розлютився, що вперше в житті підняв на мене руку. Я не могла повірити, що це відбувається зі мною, але все ще сподівалася, що у нас все налагодиться. Та невдовзі чоловік сказав, що втомився від мене і йде. Він покинув мене із нашим сином. Я благала його залишитися, не руйнувати родину, але він не захотів слухати.
Я досі його люблю і не уявляла свого життя без нього навіть після розлучення. Він й досі платить лише мінімальні аліменти й вимагає чек за кожну купівлю навіть за буханець хліба я мушу скинути фото чеку у Viber. Я змушена просити у колишнього чоловіка гроші для дитини, а він не відчуває жодної відповідальності.
Бувший рідко навідується до сина, а коли й забирає ненадовго. Дитина відчуває від батька холод і не хоче з ним бачитися. Тато ж вважає, що це я налаштовую сина проти нього. Я не можу змиритися з нашим розривом і щодня плачу. З моменту розлучення я схудла і впала в депресію. Почала зриватися на сина, хоч розумію, що це неправильно.
Як жити далі, коли від болю розривається серце? Щодня я заходжу на його сторінки в Instagram і Facebook, цікавлюсь його життям. Так я дізналась, що він планує одружитись вдруге, й ця новина добила мене остаточно.
Я розумію, чому він не приходить до нас та чому синові не цікаво з ним. Розумом я знаю: між нами все закінчено, але серце не знаходить спокою. Як мені пережити це?
Та життя вчить: ми самі відповідаємо за своє щастя. Я маю навчитися відпускати минуле й будувати нове життя заради себе й сина. Щастя обовязково повернеться, якщо повірити в себе та дати собі шанс на новий початок.
