Забудь, що в тебе колись була донька, крикнула, ніби відрубала, моя донька Марічка.
Річ поступово набирала обертів. Мені було шкода і доньки, і колишнього чоловіка. Нас вважали порядною сімєю, де панували любов, розуміння й підтримка. За одну мить усе зруйнувалось.
Марічці лише виповнилося пятнадцять важкий вік, а батько залишає маму за іншою жінкою. Як це сприймати? Як прийняти? Дочка скотилася на схил: підозрілі компанії, підозрілі хлопці, алкоголь Я теж була в розгубі, не знала, чи виганяти, чи прощати повернувшогося чоловіка. Відповідей не було.
Мій Володимир вмів кохати. Ми знайомі ще зі шкільної скамї. Він вмів галасливо ухвалюватись, вражав і захоплював. Я закохалась у нього по вуха, інші варіанти чоловіка не розглядала. Володимир і тільки він! Мама і тато схвалили мій вибір, мовляв, кращого зятя не знайти.
Святкували весілля так, ніби воно має залишитись в памяті назавжди.
Після весілля настали будні, і Володимир завжди хотів їх прикрасити. Одного разу прийшовши з роботи, я побачила наше ліжко, посипане трояндовими пелюстками.
За яку причину ця краса? поцілувала його в щічку.
Пригадай, Олю! Того дня я сів за твою парту і ми ближче познайомились, засміявся Володимир.
Ой, Боже! Не вигадуй! відмахнулась я, а душа радувалась. Він памятає навіть дрібниці життя. Такий мій чоловік золото
Привізши з відрядження кучу кремів для обличчя, він сів поряд і сказав:
Олю, я вивчив усі інструкції до кожної баночки, тепер розповім. Забудь каструлі й сковорідки, потрібна мені доглянута дружина, а не кухарка.
Час минав, і Володимир залишався ніжним, турботливим, уважним. Я гордилась своїм чоловіком, а Марічка його обожнювала. У нас був спільний сімейний бізнес, справи йшли добре, нічого не бракувало. Жити й радіти було легко.
Переїхали до столиці Києва, де відкривалися нові, вигідніші перспективи. Залишили все майно і рушили підкоряти нові простори. Бізнес розвивався, розширювався, ми познайомились із діловою дівчиною Тетяною, у якої була своя фірма, і встановили партнерство. Якби я тоді знала, до чого це приведе, то не повернулася б до неї. Але тоді все було чудово, і ми з Володимиром вирішили розширити сімю, плануючи другу дитину. Наївно
Одного дня донька Марічка прийшла з школи і обережно спитала:
Мамо, а тато точно в відрядженні?
Звичайно, які ще варіанти? відповіла я, нічого підозрюючи.
Просто Віра бачила його в супермаркеті, можливо, помилилася, відклала Марічка кроки в свою кімнату.
Віра подруга доньки, часто бувала у нас. Я зателефонувала їй:
Алло, Віро! Ти сьогодні бачила дядечка Володимира в супермаркеті? Я не можу до нього дістатись, хитро запитала.
Так, тетяно Олю, бачив. Дядо Вова був з якоюсь дівчиною, вони обіймалися й сміялися, розповіла Віра.
А мій Володимир уже пятий день був у відрядженні Я вирішила почекати розвязку.
Через три дні Володимир повернувся, втомлений, та весело налаштований.
Як відрядження? почала я «закручувати гайки».
Добре, коротко відповів чоловік.
Я все знаю, Володимир! Не було жодного відрядження! Ти все бреше! вибухнула я.
Звідки ти це взяла, Олю? заперечив він.
Є свідки твоєї відкритої брехні, натиснула я.
Олю, краще дай чоловікові щось поїсти, а потім не сварся без потреби, спробував жартом розрядити ситуацію Володимир.
Я хотіла, щоб це була лише жарт, випадковість, дурниця, та відчувала правду. Сумнівів не залишилось. Як я могла не помітити, не захистити коханого? Ми стали мовчати, напружені, нерозуміючі. Марічка підозрювала, що у сімї не лад. Діти відчувають зміни у стосунках батьків одразу.
Я не хотіла задавати чоловікові питання, розкопувати його «брудні» справи. Хай буде, що буде. Володимир не залишить сімю, бо я була вагітна.
Але сталося непоправне. Скора швидко забрала мене до лікарні, і я вийшла звідти без дитяти викидень. Лікар пояснив, що це наслідок стресу. Я почувалась, ніби живий електричний дріт.
Володимирові відпала воля, і він швидко перейшов до Тетяни. Ми залишились удвох з Марічкою, плакали й плакали, земля зникала під ногами. Життя втрачало сенс. Якби не Марічка, я була готова розірвати з життям.
Та я уявила, як донька переживатиме все сама, розбита і вразлива. Дякую їй, вона не дозволила мені впасти. Марічка, бачачи мою плачливу стан, завжди була поруч, і в ті важкі дні ми дуже зблизились.
Через два роки повернувся мій колишній чоловік. Я вже не могла на нього дивитись, він став мені огидним. Скільки болю він завдав мені й доньці, це не прощається. Я впустила його у дім, бо було що втрачати, та тепер нас звязувала лише Марічка. Все пройшло, як вода в піску, без сліду.
Як живете, Олю? запитав його безжурно.
А що тобі до цього? Чому згадав про нас? Не зрадів? відповіла я з гіркою іронією.
Марічка вдома? , мабуть, надіявся знайти в донці підтримку.
Марічка неохоче вийшла з кімнати, схрещуючи руки на грудях, і з презирством поглянула на батька.
Папе, пробачте мене, будь ласка! був жалкий його крик.
Забудь, що у тебе була донька! я повторила, посміхаючись над колишнім.
Володимир підійшов і вийшов.
Загадкові знайомі розказали, що коханка мого чоловіка відібрала у нього весь бізнес, і він залишився ні з чим, тому і приходив до нас, сподіваючись на прощення.
Пройшло три роки. Марічка навчалась в університеті, я працювала на великій фірмі. Життя стало спокійним, без пристрасті і терзань. Я знову будувала мрії: вийти заміж за гарного хлопця, чекати на пенсію, купити котика чи цуценя і ніжно доглядати за ним. Що ще треба для щастя? Мені тоді було тридцять сім.
Доля була до мене благосклонна. До нашої фірми часто приїжджали делегації з Польщі. Один польський підприємець, Ярослав, постійно давав мені зрозумілі сигнали уваги, завалював компліментами, підносив зелені подарунки. Я піддатилась його шарму. Ярослав був інтелігентний, красивий, ввічливий. Незабаром ми одружились.
Ярослав сподобався моїм батькам. Спочатку мати й батько були шоковані іноземним зятем, та під час спільних обідів він готував польські страви, смішив їх жартами, запрошував їх до Варшави, і батьки благословили наш шлюб.
Для мене важливим було «благословення» доньки. Я збиралась переїхати до Польщі до чоловіка. Марічка, бачачи мене сяючою і закоханою, дала згоду.
Мамо і Ярославе, будьте щасливі завжди! сказала вона.
Через час Марічка простила свого колишнього батька і навіть запросила його на свою весілля.
Усе це навчивало мене, що лише прощення і щира любов можуть зцілити рани і повернути справжнє щастя.
