У маленькому містечку під Вінницею, де ранковий гомін базару змішується з ароматом свіжого хліба, моє життя у 40 років перетворилося на хаос через сестру. Мене звуть Ганна, і я живу сама у своїй двокімнатній квартирі, яку ледве виплатила після розлучення. Але моя молодша сестра Олеся, її троє синів і її безвідповідальність довели мене до межі. Вчора я вигукнула їй з порога: «Вибирайся з моєї квартири негайно!» — і тепер не знаю, чи правильно вчинила, але терпіти більше немає сил.
Сестра, яка була рідною
Олеся молодша за мене на п’ять років. Ми завжди були близькі, попри різні характери. Я — організована, працьовита, все життя тягнула все на собі. Олеся — легковажна, завжди у пошуках «кращого життя». У неї троє синів від різних чоловіків: Данилові 12, Михайлові 8, Ярославові 5. Вона живе у знімній кімнаті, ледве зводить кінці з кінцями, і я завжди їй допомагала — грішми, продуктами, одягом для дітей. Коли вона попросилася пожити у мене «на пару тижнів», я не змогла відмовити. Це було три місяці тому.
Моя квартира — моя фортеця. Після розлучення я вклала в неї все: ремонт, меблі, затишок. Працюю адміністратором у готелі, і моє життя — це порядок і стабільність. Але з приїздом Олесі та її дітей мій дім перетворився на майданчик для бійки. Її сини носяться коридором, кричать, ламають речі, пачкають стіни. Олеся ж, замість виховувати їх, сидить у телефоні або йде «по справах», залишаючи їх на мене.
Хаос, який зруйнував мій світ
Від першого дня я зрозуміла — це помилка. Данило, старший, грубить, Михайло розмалював шпалери, Ярослав розмазує їжу по столу. Вони не слухаються ні Олесю, ні мене — ніби звикли, що їхня мама тягає їх від одного «дружка» до іншого, і мій дім для них — просто чергова зупинка. Олеся не прибирає за дітьми, не готує, не допомагає. «Ганно, ти ж одна, тобі не важко», — каже вона, а я задихаюся від її зухвалості.
Моя квартира тепер нагадує гуртожиток. Брудний посуд у мийці, розкидані іграшки, плями на дивані. Я повертаюся з роботи й замість відпочинку мию підлогу, готую вечерю для п’ятьох, намагаюся заспокоїти дітей. Олеся ж або спить, або базікає з подругами. Коли я прошу її прибрати, вона закатує очі: «Ой, Ганно, не починай, я й так втомилася». Втомилася? Від чого? Від того, що живе за мій рахунок?
Остання крапля
Вчора я прийшла додому й не впізнала свою оселю. Коридором метушилися її сини, один ледь не збив мене з ніг. На кухні — гора посуду, у вітальні — розлитий компот на килимі. Олеся сиділа на дивані, гортаючи телефон. Я вибухнула: «Олесю, вибирайся з моєї квартири негайно!» Вона подивилася на мене, як на божевільну: «Ти серйозно? Куди я піду з дітьми?» Я відповіла, що це не моя проблема, але всередині все тремтіло. Її діти завмерли, дивлячись на нас, і мені стало їх шкода, але я більше не можу.
Я дала їй тиждень, щоб знайти житло. Вона почала плакати, казати, що я жорстока, що кидаю рідну сестру. Але де була її турбота, коли вона руйнувала мій дім? Де була подяка за все, що я для неї зробила? Мої подруги кажуть: «Ганно, ти права, годі бути їх спонсором». А мати, дізнавшись про сварку, телефонує й благає: «Не виганяй Олесю, вона ж із дітьми». А я? Невже я не заслуговую на спокій?
Страх і рішучість
Я боюся, що вчинила занадто різко. Олеся з дітьми справді у скруті, і я відчуваю провину, особливо перед племінниками. Але я не можу жертвувати собою заради її безвідповідальності. Мій дім — це все, що в мене є, і я не хочу, щоб він став притулком для її хаосу. Я запропонувала допомогти їй із пошуком житла, але вона відмовилася: «Ти просто хочеш позбутися нас». Може, і хочу. І не бачу в цьому нічого поганого.
Я не знаю, як складеться цей тиждень. Чи пробачить мене мати? Чи зрозуміє Олеся, що сама винна? Чи я залишусь «злою сестрою», яка вигнала родину на вулицю? Але я знаю одне: я втомилася бути їх рятівником. У 40 років я хочу жити у своєму домі, де панує порядок, де я можу вільно дихати, де ніхто не топче мої межі.
Мій крик про свободу
Ця історія — мій крик про право на своє життя. Олеся, можливо, любить своїх дітей, але її безвідповідальність руйнує мій світ. Її сини, можливо, не винні, але я не можу бути їхньою матір’
