Таємниця старої фотографії
Олег і Катерина вчилися в одній групі. Звинсі дівчина, нічим не вирізнялась. Але то чи настав час закохатися, то щось у Катерині змінилося, адже одного дня Олег подивився на неї по-новому, ніби побачив уперше, і світ навколо перевернувся, ставши іншим у його зачарованих очах.
Після уроків він чекав на Катерину біля входу до університету. Але вона проминула повз, навіть не помітивши його. Підійшла до якогось молодого чоловіка, і вони пішли разом. Олег же довго стояв і дивився їм услід, намагаючись придушити в серці розчарування й гнів.
А чого він очікував? Щоб вона чекала, доки він, нарешті, її розгляне? Нема нічого дивного в тому, що така дівчина, як Катерина, має хлопця.
Одного дня вона прийшла на заняття з червоними від сліз очима. Весь день була тиха й задумлива. Він знову чекав на неї біля університету. Цього разу ніхто не зустрічав її, і Олег наважився підійти.
— Додому? — запитав він.
— Ні, до бабусі. Я в неї живу. Вона хвора.
Катерина розповіла, що в бабусі високий тиск і болючі суглоби. Навесні їй завжди гірше. Навіть на вулицю не виходить.
Олег йшов поруч і ледве слухав, відчуваючи себе на сьомому небі від щастя. Серце радісно билося в грудях, а в голові пульсувало найкрасивіше ім’я на світі — Катруся, Катруся, Катруся.
Жила вона за три зупинки від універа.
— У гості не запрошую. Бабуся погано почувається, — вибачилась Катерина біля свого будинку.
Наступного дня Олег запитав, як почувається бабуся.
— Нормально. Тільки мама учора вчера приїжджала з новим чоловіком. Бабуся так знервувалась, що тиск підскочив, довелося викликати «швидку». Краще б вона не приїжджала, — відповіла Катерина.
«Усе зрозуміло. У Катерини не склалось із вітчимом. Можливо, саме тому вона переїхала до бабусі?» Але Олег не став розпирати.
Незадовго до сесії бабуся Катерини померла. Олег був поруч, підтримував і заспокоював. Після похоронів Катерина залишилася жити в бабусиній хаті.
— Не боїшся бабусиного привида? — жартуючи, запитав Олег, проводжаючи її додому.
— Ні, хоч характер у неї був далеко не цукерка, але добра вона була, принаймні до мене.
Одного разу Олег наважився запитати те, що давно його мучило — куди подівся той хлопець, що зустрічав Катерину біля університету? Вона змінилася в обличчі й, зморщившись, відповіла, що він одружився з її матір’ю.
— Уявляєш, тепер він мій вітчим, — сказала Катерина і сховала обличчя, похиливши голову.
Після першого іспиту Катерина запросила Олега в гості. Йому сподобалася незвичайна хата з масивною старою меблею та вицвітлими шпалерами. На столі лежав старий фотоальбом.
— Можна? — запитав Олег, показуючи на нього.
— Дивись. Вибирала бабусине фото на могилу… — Катерина сіла на диван поруч і теж почала розглядати сімейні фото, даючи короткі пояснення.
— Це я маленька. А це мама з татом, ще до мого народження.
— Твої батьки розлучилися? — згадав Олег мамин новий шлюб.
— Так, тато не витримав маминого гарячого характеру. Я ще маленька була. У нього тепер інша родина, ми не спілкуємось.
— А це хто? — Олег показав на жінку з суворим і незадоволеним поглядом.
— Це бабуся без прикрас. Останніми роками вона саме тако була. — Катерина перегорнула сторінку.
— А це бабуся ще молода. Гарна, правда? — вона вказала на інше фото.
На Олега дивилися чорні очі усміхненої дівчини у квітчастій сукні. Він ледве поверОлег взяв Катерину за руку і прошепотів: «Як би далеко не заходило минуле, наше майбутнє лише починається».
