– Яка дивна звичка – їсти з телефоном в руках?! Або поклади його, або виходь з-за столу! — в черговий раз закричав Олексій на пасинка.
– Хочу і їм з телефоном! Тобі-то що?! Ти мені взагалі ніхто… — огризався десятирічний Максим.
– Що ти сказав?! Я поки в цій квартирі господар, і будь ласка, поважай мене і слухайся! Я своїм батькам у твої роки не смів бунтувати! — розгнівано пролунав голос Олексія, а Максим вибіг з-за столу і захлопнув двері своєї кімнати.
– Що ви знову не поділили? Я вже в душі не можу спокійно побути, ви одразу чіпляєтеся! Як же я від усього цього втомилася! — із ванної вийшла Наталія — мати Максима.
– Твій син зовсім розбестився! Жодного виховання! До речі, це твоя провина! — в гневі закричав Олексій на дружину.
Наталія пройшла на кухню, сіла на стілець. Жінка зняла з голови махровий рушник, який намотала хвилину тому. Втомлено витерла обличчя, глянула на чоловіка, потім зітхнула і опустила очі…
…У вісімнадцять років Наталія завагітніла від однокурсника. Особливої любові тоді не було. Просто зустрічалися і все… Вона розповіла хлопцеві про вагітність. Він повідомив цю історію своїм батькам. А ті дуже швидко зреагували. Сразу перевели хлопця в університет в іншій частині країни, а Наталії дали грошей на аборт.
Прощатися з малюком Наталія навіть не подумала. Вирішила народжувати і поповнити ряди матерів-одиначок.
– Ой, Наталко! Як мені тебе шкода! Це я у всьому винна, не наглянула. Треба було пояснювати тобі. Сама на власній шкурі відчула, що значить виховувати дитину одна. І ти по тій же стежці пішла. Прямо долю мою повторюєш… — причитала колись Світлана Антонівна, мати Наталії.
– Та ладно тобі, мамо. Ти ж мене виростила, і я впораюся. Спочатку на рік академічний відпустку візьму, а потім переведуся на заочне відділення. Мільйони жінок так живуть, і я не гірша! Проживемо! — відповідала Наталія.
– Ой, проживеш-то проживеш… Але це не найкраща доля… Чоловікам адже чужі діти не особливо потрібні. А ти з таких молодих років і вже з тягарем!
– Мам, ну вічно ти зі своїми стереотипами. Я просто впевнена, що є на світі той самий чоловік, який зможе полюбити і мене, і мою майбутню дитину. — впевнено відповіла Наталія.
– Ну дай-то Боже… — багатозначно відповіла Світлана Антонівна…
…Через дев’ять місяців Наталія народила хлопчика, якого вирішила назвати Максимом. А потім життя закрутилося з неймовірною швидкістю. Спочатку, як і передбачалося, академічний відпустка в університеті. Потім заочне відділення, робота, сесії, екзамени, перескладання, хвороби, дитячий садок, дні народження маленького синочка один за одним. Звичайно, виховувати дитину одній Наталії було дуже важко. Дякувати матері, яка не покинула її в важкий момент і допомагала, чим могла.
…Наталія вже відвела синочка до першого класу, отримала диплом, влаштувалася на хорошу роботу, але особисте життя так і не склалося. Мати в своїх міркуваннях стосовно чоловіків частково мала рацію. Бувало, що за Наталією починали ухажувати чоловіки. Одним жінка сама не відповідала взаємністю. А інші, як тільки дізнавалися, що в Наталії росте син, одразу зникали під різними приводами. Так вона і жила з сином удвох.
– Наталко, ти бачила нового начальника будівельного? Який красень… — грайливим голосом запитала колега Лариса.
– Ні. А що, він із золота, що ли? — байдуже відповіла Наталія.
– Ну із золота, чи не із золота… Але чоловік нічого собі! Отже, буде сьогодні на загальному засіданні, сама його і побачиш. Тоді і зрозумієш, про що я.
В цей же день Наталія, як і інші працівники компанії, познайомилася з новим начальником будівельного відділу. Олексій Сергійович дійсно виявився привабливим молодим чоловіком, спортивної статури, з чудовим почуттям гумору. Він якось особливо швидко вписався в колектив, завів дружні стосунки з колегами, але більше всіх симпатизував саме Наталії. Її особливе ставлення до себе жінка відчула, здається, з самого першого дня.
Спочатку обходливий Олексій запропонував випити разом по чашечці кави під час обіду. Далі — більше: запросив на перше побачення. Наталія погодилася, але для себе вирішила: поки справа не зайшло далеко, відразу повідомити про Максима.
Про себе Олексій розповів, що до своїх тридцяти трьох років так і не одружився. До нещодавнього часу жив з мамою. Потім накопив на власну квартиру і тепер готовий до шлюбу.
Наталія також розповіла про себе і акуратно позначила, що одна виховує сина. Олексій спокійно до цього ставився, розповів, що завжди мріяв про сина. Наталія заспокоїлася, і далі їх роман розвивався досить швидко. Жінка познайомила свого обранця з сином. Усі разом гуляли в парку, ходили в кіно. У цілому все було непогано. Звичайно, на той момент і Олексій, і Максим трохи насторожено ставилися один до одного. Наталія була щиро впевнена, що вони обов’язково подружаться. А в ідеалі — стануть по-справжньому близькими людьми. Як батько і син.
– Наталко, може ви переїдете до мене? — одного разу почав Олексій.
– Не знаю, Леш. Я б, ніби, не проти, але Максим… Йому доведеться школу змінювати, а він, напевно, не захоче. — висловила свої припущення Наталія.
– Ну захоче, не захоче! У тебе його розбалувала, дорога. Як скажемо, так і буде. Просто потрібно поставити його перед фактом, що переїжджаємо і він іде навчатися в іншу школу. — відповів Олексій.
– Навіть не знаю…
Наталія дійсно хотіла переїхати до коханого чоловіка, але щось її стримувало, не давало зробити серйозний крок у зовсім нове життя.
Минуло ще кілька місяців. Олексій знову завів розмову про переїзд, офіційну реєстрацію шлюбу.
– Добре, Леш. Я поговорю з Максимом. Може, якраз за літо переїдемо, і з нового навчального року він піде в школу в твоєму районі.
– Наталко, ми з тобою вже розмовляли. Чому ти все повертаєшся до свого Максима? Давай вирішимо це питання між нами, а його просто поставимо перед фактом. Він просто дитина і не йому вирішувати, де і з ким жити. — наполягав на своєму Олексій.
– Леш, я так не можу. Це мій син, у нього ж усі друзі в цій школі, секція. Я все-таки поговорю з ним.
До майбутньої розмови з сином Наталія готувалася досить довго. Але одного разу в суботу все ж вирішила підняти цю непросту тему.
– Максиме, а як ти дивишся на те, щоб ми з тобою назавжди переїхали до дяді Олексія?
– А навіщо? — недоумкувато запитав десятирічний хлопчик.
– Розумієш, ми з ним любимо один одного, одружимося і будемо жити як одна родина.
– Може тоді я краще до бабусі переїду? — розгублено перепитав Максим.
В повітрі повисла коротка пауза.
– Ні, синочку. Ну з якої стати до бабусі. По-перше, я хочу бачити тебе кожен день. А, по-друге, бабуся вже не така молода, а з тобою потрібно і уроки вивчити, і приготувати. Ні.
Наталія відчула, що переїжджати Максиму особливо не хочеться. Внутрішньо в неї боролися два почуття. З одного боку, вона любила Олексія, хотіла жити з ним в одній квартирі, разом засинати і прокидатися. З іншого боку, жінка щиро любила сина і не хотіла псувати з ним теплі довірливі стосунки.
– Наталко, заяву в РАГС ми подали, давай тепер вирішимо по даті переїзду. Мені здається, що чим швидше це відбудеться, тим краще.
– Леш, я поговорила з Максимчиком. Мені здається, що він якось віднісся… — Наталія не встигла закінчити фразу, тому що Олексій перебив її.
– Наталко, давай я за ним заїду після школи і поговорю по-чоловічому. Ти просто сильно його розбалувала. Він у тебе як дівчинка якась: поїду, не поїду…
– Ну спробуй… — із побоюванням погодилася Наталія.
Вечором Олексій повинен був привезти Максима додому. Наталія в той вечір дуже сильно переживала. В глибині душі вона щиро сподівалася, що все пройде гладко, Олексію вдасться переконати сина в переїзді. Наталія приготувала смачну вечерю. Але, судячи з того настрою, в якому приїхали Олексій і Максим, розмова у них не склалася.
– Наталко! Твій син — абсолютно не вихований дитина! — практично з порога заявив Олексій.
– З чого такі висновки? — запитала Наталія, проводжаючи поглядом Максима, який поспішив одразу піти у свою кімнату.
– З чого такі висновки? Ти ще питаєш?! Так він закотив таку істерику! Він хлопець, а гірший за будь-яку дівчинку! Переїжджаємо і все! А то диви, мотузки з тебе в’є! Але я його перевиховаю і зроблю з нього нормального хлопця!
– Давайте вечеряти. — запропонувала Наталія.
Олексій вже сидів за столом, чекали тільки Максима, який усе ще не виходив зі своєї кімнати.
– Максим, синку, йди вечеряти. — кликнула Наталія, не йдучи з кухні.
– Не хочу. — відповів Максим.
– Ну ти давай ще сльози свої там пускай! Чесне слово, як якась дівка! Літ уже чимало, а все сльози ллєш. На фортепіано він ходить! Біля мого дому секція боксу є, туди і будеш ходити замість своєї музичної школи. — грізно підсумував Олексій.
– Я краще буду у бабусі жити, ніж з тобою! — крикнув Максим, Наталія по голосу зрозуміла, що він плаче.
– Ніякої тобі бабусі. Будемо жити всі разом, і точка…
…Наталія і Максим переїхали до Олексія. Відтоді спокійне життя Наталії закінчилося, адже скандали в квартирі спалахували буквально щодня.
– Яка дивна звичка – їсти з телефоном в руках?! Або поклади його, або виходь з-за столу!
– Хочу і сиджу з телефоном! Тобі-то що?! Ти мені взагалі ніхто… — огризався десятирічний Максим.
– Що ти сказав?! Я поки в цій квартирі господар, будь ласка, поважай мене і слухай! Я батькам у твої роки не смів бунтувати!
– Ну що ви знову не поділили? Я вже в душі не можу спокійно побути, ви одразу чіпляєтеся!
– Твій син зовсім розбестився!
Максим вийшов з-за столу, не доїв свою порцію.
– Наталко, може і справді його до твоєї матері відправимо? — запропонував Олексій.
– Ні, Леш. Я хочу, щоб мій син жив з нами.
– Ну тоді я його путівку завтра здам. Не хочу терпіти його хамство в відпустці, та й покарання він має хоч якесь отримати за свою поведінку. Ось і не поїде до моря в рамках профілактики.
– Леш, та ти що? Я без сина нікуди не поїду! — заявила Наталія.
– Нічого з ним не станеться, посидить з твоєю матір’ю і подумає.
– Леш, а якби це була твоя дитина, ти б вчинив з ним точно так же?! — несподівано запитала Наталія.
– Зараз мова не про наших спільних дітей, а про Максима.
– Ні, Леш, я без сина нікуди не поїду. Тим більше, що ти говорив, що завжди мріяв про сина і не проти дітей.
– Я не думав, що це буде саме так! — заявив Олексій.
Наталія дійсно відмовилася їхати у відпустку без сина. Олексій образився, кілька днів ночував у матері.
Якось ввечері у Наталії задзвонив мобільний. На екрані висвітилося число свекрухи.
– Так, Ірино Миколаївно.
– Наталя, ти що таке витворяєш? — з порога почала свекруха.
– А що сталося?
– Ти збираєшся вийти заміж, а вже перечиш своєму майбутньому чоловіку?! Олексій кілька днів живе у мене, до свою квартиру повернутися не може!
– Якщо ми йому заважаємо, то можемо переїхати. Чому ж він сам-то не зателефонував?
– Та хватить тобі овечкою прикидатися! Радійте, що вас такий чоловік з «прицепом» взяв, а вона ще й права качає! — випалила свекруха.
– До побачення. Завтра Олексій може повертатись в квартиру. Нас тут не буде до вечора. — Наталія поклала трубку.
Після цієї розмови вона зібрала речі. Вечором вони вже були у своїй квартирі. Потім Олексій телефонував, намагався налагодити взаємини, але Наталія відмовилася від продовження роману. Заяву з РАГСу вона забрала.
– Ну і живи все життя зі своїм синочком! — на прощання заявив їй Олексій.
– І буду. — відповіла Наталія і назавжди видалила номер Олексія, а потім і роботу змінила.
Ось така не зовсім вдала сімейна історія. Хоча ще не зрозуміло, кому в цій історії пощастило…
