Однієї ночі Марія поверталася з чоловіком з ресторану, де святкували її день народження. Вечеря була чудовою родичі, колеги, навіть малознайомі люди. Якщо Андрій запросив їх, значить, так треба. Марія завжди уникала конфліктів, легше було погоджуватися.
“Маріє, ключі глибоко в сумці? Дістань, будь ласка,” попросив Андрій. Вона почала шукати, але різкий біль проколов палець, і сумка впала на землю.
“Чого кричиш?”
“Щось укололо!”
“З твоїм безладям, не дивно!”
Марія мовчки підняла сумку, дістала ключі. Вдома вона забула про інцидент, лише мріяла про душ і ліжко. Але вранці палець почервонів, опух і вона згадала вчорашнє. Обережно перевіривши сумку, Марія знайшла на дні іржаву голку.
“Що це?!” Вона не зрозуміла, як та потрапила туди, викинула й пошвидшому перевязала рану. Але до обіду зявився жар, біль у тілі.
“Андрію, щось не так Я знайшла ту голку, і тепер мені погано,” прошепотіла вона по телефону.
“Треба до лікаря!”
“Нічого, промила, все буде добре.”
Та стан лише погіршувався. Відпрацювавши насилу, вона поїхала додому таксі й завалилася на диван. Уві сні Марію відвідала бабуся Олена, яку вона мало памятала. Стара, згорблена жінка провела її полем, показала трави для настою: “Хтось бажає тобі зла, але ти маєш вистояти.”
Марія прокинулась у холодному поту. Андрій, що щойно повернувся, аж зблід: “Ти ніби нежива! Подивися в дзеркало!” Обличчя було сірим, очі без вогню.
“Мені снилася бабуся Вона сказала, як мене врятувати,” прошепотіла Марія.
“Ти божеволієш! Їдемо в лікарню!”
“Ні! Вона казала лікарі не допоможуть.”
Сварка закінчилась, коли Андрій, лаючись, вийшов з хати. Марія ледве відправила повідомлення на роботу, що хворіє. Наступного дня чоловік спробував умовляти: “Маріє, не роби дурниць! Я не хочу втратити тебе.”
Але вони поїхали до села, де колись жила бабуся. Марія, немов під гіпнозом, повела Андрія на поле, зібрала трави. Настій повертав їй сили, а чорна сеча підтвердила: отрута виходила.
Тієї ж ночі бабуся знову прийшла уві сні: “На тебе навели порчу через голку. Купи нові, начитай на найбільшу «Нічні духи, почуйте мене! Викрийте ворога!» і поклади до сумки Андрія. Хто уколеться той і винуватий.”
Марія так і зробила. Андрій, повернувшись з роботи, розповів: “Сьогодні Ірина з сусіднього відділу порізалась на голці в моїй сумці. Дивилася на мене, наче вбити хотіла!”
“А який у вас звязок?” запитала Марія.
“Ти ж знаєш тільки ти.”
Але вона зрозуміла: Ірина була на тому святку. Бабуся уві сні пояснила, як відправити зло назад. Незабаром Андрій повідомив, що Ірина важко захворіла.
Того ж тижня Марія поїхала на кладовище. Очистивши бабусину могилу, вона прошепотіла: “Прости, що так рідко буваю. Якби не ти” Раптом відчула, ніби хтось торкнувся її плеча. Обернулась лиш вітер коливав квіти на могилі.
