— Він прийшов до мене з одним рюкзаком, — голос Оксани тремтів, коли вона розповідала подрузі про свого чоловіка, сидячи у їхній маленькій орендованій квартирі у Львові. — Усе, що в нього було, він залишив своїй сім’ї. І щомісяця, як за годинником, платить аліменти. А я… я просто не знаю, як нам жити далі.
Десять років тому Оксана, тоді 19-річна студентка, закохалася в Олега. Йому було 34, і він був одружений. Різниця у віці нікого не зупинила. Їхня пристрасть затмила все: Олег пішов із сім’ї, залишивши дружину та дітей заради Оксани. Вони досі разом, живуть цивільним шлюбом у Львові, але їхнє щастя затемнює тягар минулого, який тягне їх на дно.
Коли Олег покинув сім’ю, його синам було 6 і 9 років. Зараз вони підлітки, але тоді були зовсім малими, які потребували батька. Олег, йдучи, залишив колишній дружині, Марії, усе: квартиру, машину, заощадження. Але разом з майном вона отримала його матір, Надію Степанівну, яка стала для неї важким вантажем.
Історія їхньої сім’ї почалася у крихітній однокімнатній квартирі Марії, яка дісталася їй від бабусі. Коли народилися діти, стало зрозуміло, що місця не вистачає. Тоді Надія Степанівна, яка щойно вийшла на пенсію, запропонувала допомогу. У неї була невелика квартира у сусідньому місті. Вона продала її, а молоді подружжя знайшли покупця на Маріїну «однушку». Об’єднавши гроші, вони придбали просторий трикімнатний будинок, де Надія Степанівна стала справжньою господаркою нарівні з сином і невісткою.
Ідея здавалася вдалою: бабуся допомагатиме з онуками, заодно живучи поруч із родиною, а не сама. Спочатку все було добре. Надія Степанівна доглядала за дітьми, готувала, а Марія, не засиджуючись у декреті, швидко повернулася на роботу. Грошей вистачало на все: вони їздили у відпустку, купили гарний автомобіль, облаштували будинок. Сварки, звичайно, траплялися, але взагалі сім’я жила дружно. Надія Степанівна була для онуків другою мамою, а для Марії — надійною опорою.
Але потім з’явилася Оксана. Олег закохався, як хлопчисько, і, не озираючись, кинув сім’ю. Він пішов, залишивши Марії з дітьми будинок, але разом із ним — свою матір. Надія Степанівна залишилася в тому ж домі, адже йти їй було нікуди. Спочатку вони намагалися триматися разом, підтримуючи одна одну заради дітей. Марія та свекруха ділили побут, намагаючись зберегти мир. Але без Олега, який був єднальною ланкою, все розваВсе троє — Марія, Надія Степанівна і діти — продовжували жити під однією дахом, але з кожним днем їхні серця віддалялися далі один від одного.
