Обережні друзі запросили мене на день народження. Повернулася додому голодна
У мене є знайомі, яких я ніжно називаю обережними щодо грошей. Вони економлять буквально на всьому: на їжі, на одязі, навіть на дрібницях для дому. І це не тому, що їм бракує коштів навпаки, вони живуть досить добре, мають стабільний заробіток, завжди можуть собі дозволити чимало.
Я навідуюсь до них тільки тоді, коли є якась важлива подія. В інші дні ми переважно спілкуємось телефоном. Місяць тому вони покликали мене на святкування дня народження. Звісно, я погодилася, адже це нагода поспілкуватися наживо. Але після тієї вечірки додому повернулася абсолютно голодною.
Того дня з самого ранку я поклала в сумку куплений заздалегідь подарунок і вирушила на роботу. На чотири години дня мене чекала вечірка, тому на обід я обмежилася лише кавою й двома маленькими печивками. Я подумала: навіщо наїдатися, якщо мене запросили на святковий стіл?
Заздалегідь прийшла до знайомих, подарувала презент, побажала радості та здоровя. З легким жартом сказала, що прийшла голодна як вовк, адже спеціально не обідала. Друзі весело відповіли, що все готово й можна пригощатися.
Усього нас зібралося шестеро гостей плюс самі господарі. Але коли я зайшла до вітальні, то не побачила накритого столу зрозуміла, що вирішили зробити щось на кшталт «фуршету». Столику майже не було лише маленька кругла поверхня з їжею, а крісел не вистачало, сидіти довелося на маленькому диванчику. Зізнаюся, після роботи хотілося сісти нормально й поїсти в спокійній атмосфері, а не тулитися разом на кількох місцях. Але то таке фуршет, то й фуршет.
Поглянувши уважно, я навіть порахувала скибочки (мені не соромно це зізнатися). На кількох невеликих тарілках усе було порізано саме по вісім шматочків: восім скибочок копченої ковбаси (я її дуже люблю), восім скибочок мяса, восім скибочок сиру. Свіжі помідори й огірки також були порізані дуже тонко теж по вісім шматочків кожного. Про фрукти навіть говорити нема чого строго відповідно до кількості гостей. Були ще дві маленькі салати у міні-чашках. А завершувала «щедрий» стіл одна пляшка вина на всіх. Ну що ж, пригощайтеся, любі друзі, як то кажуть.
Сиділа, повільно жуючи ковбасу із сиром, і відчувала голод. Навіть пити не хотілося боялася пити без закуски. Мій друг запропонував: «Зараз принесу щось гаряче». Я подумала, що нарешті поїм нормально. Господиня винесла гаряче.
На тарілці лежали маленькі печені картоплинки й по одному курячому стегну для кожного. То була справжня комедія. Добре хоч торт був звичайного розміру. В цілому весело провели час, але повернулася додому через півтори години шалено голодна.
Дорогою забігла в магазин, купила продуктів і вже вдома нарешті наїлася. Ось так мої знайомі заощадили на гостях.
І от думаю: навіщо запрошувати людей на день народження, якщо не можеш або не хочеш приготувати для них достойний прийом?
