Пізній дар і сімейна буря
В невеликому містечку на березі Дніпра розігралася сімейна драма, яка розірвала зв’язок між матір’ю та сином. Оксана Василівна, жінка похилого віку, зіткнулася з невдоволенням і гнівом рідних, коли зважилася на крок, що здавався неймовірним. Її несподівана вагітність у 45 років стала не лише випробуванням для неї, а й причиною розриву з сином, чия реакція розбила їй серце. Тепер, коливаючи дитину, вона думає: чи можливо відновити сім’ю, коли любов переплелася з образами та зрадою?
«Оксана Василівна! – гукала Марія на всю хату. – Я сто разів казала: ложки – у правий шухляд, виделки – у лівий!» Оксана, збентежено стоячи біля столу, пробурмотіла: «Вибач, Машенько, я ненавмисно, просто не звернула уваги. Хіба це так важливо…» Марія спалахнула: «Це мій дім, і я хочу, щоби все було по-моєму!» Її голос тремтів від злості, а очі блищали, ніби полум’я. Оксана подивилася на невістку зі здивуванням і болем. «Маша, що сталося? Якщо ти сердишся, що я приїхала, то не хвилюйся – я лише на пару днів», – тихо сказала вона, але Марія лише відвернулася.
Оксана завжди ладнала з невісткою. Коли син, Василь, привів Марусю до хати, Оксана відразу прийняла її. Дівчина із сусіднього села була простою, доброю, з щирою усмішкою. Вони познайомились у університеті: Василь навчався на інженера, Марія – на бухгалтерку. Оксана пишалася сином – розумний, наполегливий, він із третього курсу підробляв на місцевій фабриці, а після закінчення вирішив залишитися у місті. Батьки підтримали його, купивши невелику квартирку. Незабаром Василь і Марія почали жити разом, а згодом одружилися. Тепер вони працювали, будували своє життя, і Оксана намагалася не втручатися, лише іноді приїжджаючи у гості. Їхні теплі зустрічі в селі, де Марія із задоволенням частувала її пиріжками, здавалися далеким спогадом.
Але цього разу Марія була іншою – дратівливою, різкою. Оксана не могла зрозуміти, що трапилося. Коли невістка трохи заспокоїлася, вона наважилася запитати: «Маша, що тебе так розлютило? Ви з Василем посварилися?» Марія опустила очі: «Вибачте, Оксано Василівно, я просто сорвалась. У мене знову негативний тест. Я так хочу дитину, а нічого не виходить… Василь мріє про сина, а раптом він піде до іншої? Я його так люблю!» Її голос задрижав, а сльози покотилися по щоках. Оксана обійняла невістку, намагаючись втішити: «Ви разом усього три роки, Машенько. У вас усе буде, просто ще не час».
Але слова Марії змусили Оксану замовкнути. Їй стало ніяково розповідати про причину свого приїзду. У 45 років вона дізналася, що вагітна – новина, що перевернула її життя. Її чоловік, Іван, був на сьомому небі, а вона сама метушилася між страхом і надією. В такому віці народжувати? Люди сміятимуться, подумають, що вона з’їхала з глузду. Вона чекала онуків, а не новонародженого! Оксана приїхала до міста на обстеження, щоб переконатися, що все гаразд, але горе Марії зробило її таємницю ще важчою. Як розповісти про свою радість, коли невістка плаче через власний біль?
Оксана все ж наважилася: «Маша, діти – це Божий дар. Ми з Іваном разом із школи. У 17 я дізналася, що стану мамою Василя. Наші батьки були проти, але ми одружилися й прожили 27 років. Було всяке, але нас тримала любов. Коли Василь поїхав на навчання, ми з Іваном залишилися самі, і я думала, що тепер поживемо для себе. Але він… він почав гуляти. Я дізналася від його колеги, хотіла розлучитися, аж тут з’ясувалося, що я вагітна. Іван кинув свою пасію, знову став уважним, як у молодості. Тепер я дивлюся на материнство інакше – не як у 17, коли ми самі були дітьми. У вас із Василем ще будуть діти, просто почекайте». Марія дивилася на неї з широко розплющеними очима: «Ви будете народжувати?» – «А як інакше? Це Божа милість», – відповіла Оксана.
Після обстежень Оксана повернулася додому, але ввечері їй подзвонив Василь. Його голос тремтів від гніву: «Мамо, ти при своєму? Народжувати в такому віці?!» Оксана остовпіла. Вона не очікувала, що син, її гордість, так люто засуджуватиме її. «Василю, це наше з татом життя», – намагалася вона пояснити, але він кинув слухавку. Оксана заплакала, відчуваючи, як серце стискається від болю. Пізніше вона дізналася, що це Марія налаштувала сина, виливши на неї потік злості та насмішок.
Василь перестав спілкуватися з батьками. Оксана й Іван були поглинуті турботою про новонародженого сина, але образа на старшого сина тяжіла на серці. Вони вже втратили надію на примирення, коли одного разу Василь несподівано приїхав до них. Він стояв на порозі, похиливши голову: «Мамо, тату, пробачте мене. Я був неправий, що образив васВін розповів, що Марія зрадила йому, і тепер він розуміє, як сильно помилявся, відвернувшись від рідних.
