Пізній дар і родинна буря
У невеликому містечку на березі Дніпра розігралась родинна драми, яка розірвала зв’язки між матір’ю та сином. Олена Іванівна, жінка похилого віку, зіткнулася з незрозумінням і гнівом близьких, коли зважилась на крок, що здався немислимим. Її несподівана вагітність у 45 років стала не лише випробуванням для неї, а й причиною розриву з сином, чия реакція розбила їй серце. Тепер, колихиваючи немовля, вона запитувала себе: чи можна відновити родину, коли любов змішалася з образами та зрадою?
«Олено Іванівно! – гукала Ганна на всю хату. – Я сто раз казала: ложки – у правий ящик, виделі – у лівий!» Олена, змішано стоячи біля кухонного столу, пробубоніла: «Пробач, Ганусю, я ненавмисно, просто не звернула уваги. Це ж не так важливо…» Гануся спалахнула: «Це мій дім, і я вимагаю, щоб все було по-моєму!» Її голос дрижав від злості, а очі блискали немов грім. Олена подивила на невістку з подивом і болем. «Ганю, що трапилось? Якщо ти сердишся, що я приїхала, не хвилюйся, я лише на пару днів», – тихо промовила вона, але Ганна лише відвернулася.
Олена завжди добре ладнала із невісткою. Коли син, Андрій, привів Галю до дому, Олена відразу прийняла її. Дівчина з сусіднього села була простою, доброю, з відкритою посмішкою. Вони познайомились у університеті: Андрій навчався на інженера, Ганна – на бухгалтера. Олена пишалася сином – розумний, цілеспрямований, він із третього курсу підробляв на місцевому заводі, а після закінчення вишу вирішив залишитись у місті. Батьки підтримали його, купивши невелику квартирку. Незабаром Андрій і Ганна почали жити разом, а після випуску одружилися. Тепер вони працювали, будували своє життя, і Олена намагалася не втручатися, лише час від часу навідувалася до них. Їхні теплі зустрічі в селі, де Ганна із радістю частувала її пиріжками, здавалися тепер далеким спогадом.
Але цього разу Ганна була зовсім іншою – дратівливою, різкою. Олена не могла зрозуміти, що сталося. Коли невістка трохи заспокоїлася, вона наважилася запитати: «Ганю, що тебе так розчулило? Ти з Андрієм посварилась?» Ганна опустила очі: «Пробачте, Олено Іванівно, я сорвалась. У мене знову негативний тест. Я так хочу дитину, а нічого не виходить… Андрій мріє про сина, а раптом він піде до іншої? Я його так люблю!» Її голос затремтів, а сльози покотилися по щоках. Олена обійняла невістку, намагаючись втішити: «Ви разом усе лише три роки, Галю. У вас усе буде, ще не час».
Але слова Гані змусили Олену завагатися. Їй стало незручно розповідати причину своєї поїздки. У 45 років вона дізналась, що вагітна – новина, яка перевернула її життя. Її чоловік, Василь, був на сьомому небі, а вона сама метушилася між страхом і надією. У такому віці народжувати? Люди сміятимуться, подумають, що вона з’їхала з глузду. Вона чекала онуків, а не нової дитини! Олена приїхала до міста на обстеження, щоб переконатися, що все гаразд, але горе Гані зробило її таємницю ще важчою. Як розповісти про свою радість, коли невістка плаче через власний біль?
Олена все ж наважилася: «Ганю, діти – це дар небес. Ми з Василем разом ще зі школи. У 17 я дізналася, що стану мамою Андрія. Наші батьки були проти, але ми одружилися й прожили 26 років. Було всяке, але нас тримала любов. Коли Андрій поїхав навчатися, ми з Василем залишилися самі, і я думала, що тепер поживемо для себе. Але він… він почав гуляти. Я дізналася від його колеги, хотіла розлучитися, але тут з’ясувалося, що я вагітна. Василь кинув свою пасію, знову став уважним, як у юності. Тепер я дивлюся на материнство інакше – не так, як у 17, коли ми самі були дітьми. У вас із Андрієм ще будуть діти, просто почекайте». Ганна дивилася на неї з широко відкритими очима: «Ви будете народжувати?» – «А як інакше? Це Божий дар», – відповіла Олена.
Після обстежень Олена повернулася додому, але ввечері їй подзвонив Андрій. Його голос дрижав від люті: «Мамо, ти при здоровому глузді? Народжувати у такому віці?!» Олена остовпіла. Вона не очікувала, що син, її гордість, так люто засуджуватиме її. «Андрію, це наше з татом життя», – намагалася пояснити вона, але він кинув слухавку. Олена заплакала, відчуваючи, як серце стискається від болю. Пізніше вона дізналася, що саме Ганя налаштувала сина, виливши на неї відро злості й насмішок.
Андрій перестав спілкуватися з батьками. Олена і Василь були поглиОлена колихала свою дитину, а за вікном шепотіли листя, нагадуючи, що життя, як і ріка, завжди знаходить свій шлях.
