От ради онука, попри всі обмани
— Я ж лише хотіла допомогти дітям, понянчити онука. Знала, що в них з грошима туго, тому й відпустила невістку працювати, — із болем зітхає Ганна Миколаївна.
Їй п’ятдесят п’ять, і вона на пенсії через хворобу. Доходи мізерні, але жінка якось викручується. Син давно дорослий, а молодша донька вчиться в університеті, підробляє та допомагає матері.
— Син одружений вже шість років. Відразу після весілля вони з невісткою взяли іпотеку. Я радила однокімнатну, щоб не тягнути непосильне, але вони обрали двокімнатну. Допомогти не могла — сама ледве виживаю. Свати теж не втручалися — у них свої фінансові проблеми, — ділиться Ганна Миколаївна, яка живе у містечку Залісся.
Вона знала, що родина невістки, Соломії, не заможна. Її це не бентежило, але родичі Солі постійно створювали клопоти.
— Бабуся Соломії ніколи не працювала, але народила п’ятьох. Жила з городу, тримала господарство, але бідувала. Тільки моя сваха, мати Солі, вибилася в люди. Решта її братів і сестер скатилися по шляху, — згадує Ганна Миколаївна.
Старший син загинув через пияцтво, середня донька сидить за крадіжку, молодший син десь зник безвісти. А наймолодша сестра Солі, на сім років старша за неї, досі сидить на шиї у матері.
— Ця сестра вийшла заміж за якогось нерозумного хлопця. Дітей немає. Чоловік у в’язниці, відсидів три роки, ще стільки ж попереду. А вона молода, хоче жити, — розповідає Ганна Миколаївна.
Поки зять був на волі, він набрав кредитів, які тепер гатить сваха, мати Солі. Сама ж сестра, Марта, повернулася до батьків і оформила інвалідність, щоб хоч щось отримувати. Працює, але зарплати ледве вистачає на їжу й комуналку.
Сваха, Оксана Дмитрівна, умовляла Марту розлучитися, щоб частину боргів списали на чоловіка. Але та ні в яку: кохає його, готова за ним у пекло. І тут нова лиха звістка:
— Діти наші ніби й живуть непогано, я рада. А ми з чоловіком розлучаємося, — оголосила сваха Ганні Миколаївні.
— Я оніміла. Стільки років разом, і раптом таке! Виявилося, що сват пішов до молодшої із трьома дітьми, залишивши родину без годувальника, — хитає головою Ганна Миколаївна.
Незабаром і Соломія прийшла до свекрухи, скаржачись, що грошей не вистачає, а чоловіка, Олега, звільнили з підробітку. Їй запропонували роботу на половину ставки, і вона благала Ганну Миколаївну посидіти з онуком.
— Хто їм допоможе, якщо не я? Сваха працює, донька моя вчиться, а інші родичі тільки про себе думають. Я сказала Солі, що боюся не впоратися — онук, Ярик, жвавий. А вона як заплаче! — зітхає Ганна Миколаївна.
Зрештою вона погодилася доглядати Ярика, але тільки у себе вдома. Живе на першому поверсі, двір закритий — гуляти зручно. Квартира свекрухи була недалеко, возити онука було нескладно. Ганна Миколаївна, переборюючи біль, пила ліки та якось справлялася.
Одного разу Ярик захворів, і бабусі довелося сидіти з ним у квартирі дітей. Заглянувши у холодильник, вона аж здригнулася — пусто, як у степу. У цю мить Олег залетів до хати переодягтися перед зустріччю.
— Соля скоро буде, поки! — кинув він.
— Куди ти? — здивувалася Ганна Миколаївна.
— На підробіток, змінився.
— І тут мене, немов блискавкою, прошило, — з тремтінням у голосі згадує вона. — Всі мене обдурили! Соля працювала не заради іпотеки, а щоб гасити борги своєї сестри! Олег горбатився на двох роботах, я здоров’я гробила з онуком, а невістка рятувала свою родину!
Ганна Миколаївна була в сказі. Вона скаржилася синові, але той захищав дружину, запевняючи, що Соля все робила заради родини. Свекрух не могла повірити в такий обман. Як можна брехати, дивлячись у вічі?
Вона розуміла, що після скандалу відносини погіршаться. Може, і онука не дадуть бачити. Але з нахабством невістки Ганна Миколаївна миритися не збиралася. Серце розривалося від образи, але правда була важливішою.
