Ради мене…
Оксана монотонно проводила праскою по дошці. По скронях, шиї та вздовж хребта котилися краплі поту. Спекота до вечора трохи вщухла, але від праски все одно парувало жаром. Залишалося погладити зовсім небагато, коли задзвонив телефон. Він замовк на хвилину і одразу ж забринів знову, дратуючи нерви.
Оксана відставила праску, підійшла до столу, підняла трубку. На екрані — ім’я подруги. Вона здивувалася.
— Мар’яна, це ти? Що трапилося? — занепокоїлася вона.
— Я. А хто ж ще? Трапилося. Їду до тебе. Відмовилася від готелю, хочу переночувати в тебе два дні. Візьмеш?
— Що ти питаєш! А коли приїдеш? — Оксана знервувалася, згадавши, що в холодильнику лише мінімум — сама вона готувала рідко, обходилася малим.
— Завтра. Знаю, несподівано, але так вийшло. Номер потягу, вагон і час надішлю повідомленням. Зустрінеш?
— Зустріну, звісно, — обіцяла Оксана, але подумала, що й так часто бере лікарняні, ще й відпраштуватися незручно.
Але подруга заспокоїла: приїде увечері, побуде два дні. На душі полегшало.
— Не готуй нічого спеціально, знаю я тебе. Скоро набалакаємося, — сказала Мар’яна і поклала трубку.
Оксана допрасувала білизну, складла її в шафу рівним стосом. Вона була рада почути подругу. «Мар’яна почне розпитувати, лізти в душу, а я тільки заспокоїлася, звикла до самотності. Тепер треба придумати, чим її годувати». Вона глянула на настінний годинник. «Устигну в магазин до закриття, завтра часу не буде. От так зненацька…»
Вона зазирнула в холодильник. Сама вона їла мало, апетит зник після хімії. Переодяглася і пішла в магазин, думаючи про подругу.
Вони подружилися з першого дня, коли в шостому класі серед навчального року з’явилася нова дівчинка з романтичним ім’ям — Мар’яна. Потім вступили в один інститут. На третьому курсі Мар’яна закохалася у випускника військового училища, вискочила заміж і поїхала з ним у далекий гарнізон, перевівшись на заочне.
Спершу листувалися, потім, коли з’явилися мобільні, дзвонили, але з часом спілкування звелося до привітань на Новий рік та день народження. У кожної — своє життя, клопоти, діти. У Мар’яни — двоє синів, постійно потрібне око.
Оксана вийшла заміж через рік після інституту і одразу завагітніла. Пологи були важкі, більше дітей вона не могла мати. Донька виросла, перед закінченням медичного вийшла заміж і поїхала до чоловіка.
Вибираючи продукти в магазині, Оксана подумала, що не встигне прибратися. «Та годі, хто в мене смітить? Подруга ж їде, а не президент…» Ще подумала — чи сказати Мар’янці про те, що чоловік у відрядженні чи поїхав до доньки? Але вирішила: Мар’яна її знає добре, відразу розкусить брехню. Не проведеш. «Побачить, що в домі чоловіка немає. Та й нащо ховати? Я ж не перша і не остання, від кого чоловік пішов до молоденької…»
Ще задовго до його відходу Оксана зрозуміла, що у нього є інша. Він раптом почав вдягатися простіше — джинси, светр, костюми лише на ділові зустрічі. Купив кросівки, почав бігати вранці. Та ненадовго.
Поки з ними жила донька, обоє вирішили нічого не міняти. Чоловік робив вигляд, що затримується на роботі, приходив лише на ніч. Оксані теж було важко від його приходів. Він приходив ситий, одразу лягав спати. Значить, обідав і отримував задоволення в іншому місці.
А коли донька вийшла заміж і поїхала, непотрібними стали умовності, і вона сама запропонувала йому піти. Акуратно складВони стояли біля води, обійняться, і вперше за довгім роками Оксана почувала, що не одна.
