Василь довго готувався до розмови з дружиною. Відтоді як Оксана влаштувалася на роботу, їхнє сімейне життя змінилося. До цього три роки вона була вдома. Чоловік був щасливий. У квартирі чисто й пахло їжею. Це було його давньою мрією, тому одразу після весілля він почав переконувати дружину залишити роботу.
Оксана погодилася. Спочатку вона навіть почувалася щасливою, усміхалась, намагалася освоїти нові захоплення. Але згодом засумувала. Не звикла дівчина сидіти вдома. До того ж зарплата Василя була невеликою, і їм ледве вистачало на найнеобхідніше. Через відсутність власних доходів Оксані доводилося багато в чому собі відмовляти, а будь-які непередбачені витрати одразу створювали дірку в бюджеті, яку залатували протягом кількох місяців.
Дівчина вирішила вийти на роботу. Василь був проти. Він запевняв, що прагне домашнього затишку, аби дружина завжди була вдома. Оксана була непохитною. Вона заявила чоловіку, що їй набридло робити манікюр раз на два місяці та позичати в мами гроші на фарбування волосся. Чоловік незадоволено фиркав, намагався сперечатися, але нічого не вийшло.
Вже майже рік Оксана працювала агентом з нерухомості, а Василь страждав від невпорядкованого побуту. Повертаючись з роботи о шостій вечора (дружина приходила о восьмій), йому доводилось самому розігрівати суп і чай. А якщо дружина попереднього вечора нічого не встигала приготувати, то й дбати про харчування доводилося самостійно.
Дома, на думку Василя, панував безлад. Квартира заросла пилом, який протирали тепер раз на два місяці. Сам взяти ганчірку він чомусь не хотів, а Оксана… втомлювалася на роботі і дозволяла собі іноді не робити прибирання.
Одного разу, слухаючи черговий монолог про нещасну долю, друг запропонував Василю план. Ігор розповів, що в минулому шлюбі кілька разів користувався безпрограшною схемою, після якої дружина м’якшала і поступалася йому. Василь планом перейнявся. Він вирішив запропонувати Оксані жити окремо.
-Головне, не кажи “розлучення”, – пояснив Ігор. – Пам’ятай, що 80% жінок самі ініціюють розставання, щоб потім всім говорити, який ти негідник. Твоя Оксана може і погодитися. Ти запропонуй жити окремо. Нехай зрозуміє, що втратила. Обов’язково поясни свою пропозицію. Що вдома стало порожньо, що ви віддалилися, що тобі хочеться затишку. Зрозумів?
Василь кивнув. Він усе зрозумів. Правда, поговорити з дружиною наважився тільки через тиждень. Довго готувався.
Оксана мовчки вислухала чоловіка. Його претензії і пропозиція здалися їй образливими. Вона сподівалася, що цього року вони кудись полетять у відпустку, адже грошей стало вдвічі більше і вони можуть собі це дозволити. Дівчина хотіла, щоб чоловік радів її успіхам, а він, виявляється, страждає.
Василь все говорив і говорив, а Оксана мовчала. В кінці його тиради вона кивнула. Чоловік втупився в неї. Він очікував від дружини багато чого – скандалу, відповідних претензій, прохання залишитися, але ніяк не байдужого кивка.
-Я згодна, – нарешті сказала Оксана. – Я втомилася від твоїх невдоволень. Давай, дійсно, поживемо окремо. Можливо, так буде краще.
Чоловік здивувався, всередині трохи образився, але пішов. Як сам і запропонував, до своєї мами. Адже квартира належала Оксані і була куплена до шлюбу.
Перший тиждень пройшов чудово. Мама годувала улюбленого синочка наїдками, пирогами і котлетами. Він щасливо все поїдав, брав перекуси на роботу. Навіть, як йому здавалося, поправився.
На другий тиждень вже не хотілося їсти. Та й бажання мами постійно втручатися в його справи почало дратувати. А ще вона спокійно копалася в його шафах, кишенях і сумках. Син же – можна!
Опіка мами напружувала. Василь ледь дочекався кінця третього тижня і на всі вихідні поїхав з Ігорем на риболовлю. Оксана так і не зателефонувала. Не було від неї жодних пропозицій зустрітися чи поговорити. Здавалося, дівчині байдуже.
Хоча, звісно, їй було не байдуже. Їй було сумно й образливо. Два дні Оксана жалілася подрузі. На роботі їй було складно зосередитись, руки так і тягнулися до телефону. Їй докучало, що чоловік їй не телефонував.
Чим частіше вона думала про слова Василя, сказані перед роз’їздом, тим болючіше їй ставало. До третього тижня образа остаточно сформувалася, і позитивні спогади стали зникати з голови. Оксана злилася на чоловіка. Рука вже не тягнулася до телефону.
Вже місяць подружжя жило окремо. Оксана зрозуміла, що засинати в тиші, не слухаючи хропіння чоловіка, виявляється приємно. Стояти біля плити після роботи кілька годин більше не потрібно. На вечерю їй вистачало зовсім невеликої порції, а то й зовсім обходилася салатом. Дівчина навіть схудла, чому дуже зраділа.
Щоб не проводити вечори на самоті, Оксана ходила в кіно, записалася в спортзал, відвідала виставку, яку давно хотіла, зробила нову зачіску. Вона стала більше спілкуватися з друзями. Більше не було Василя, який ревнував її і дорікав за подруг.
-Вони на тебе погано впливають, – говорив чоловік. – Легковажні, дурні. Тобі потрібно обмежити спілкування з ними.
Оксана старалася прислуховуватися. Вона не кидала друзів, але спілкування їхнє було нечастим. Вона думала, що потрібно поважати думку чоловіка, а тепер чомусь навпаки захотілося робити все навпаки.
Василю все менше подобалася свобода. Точніше, життя з мамою, не те, що можна було назвати свободою. Чоловік згадав, чому з такою радістю переїхав кілька років тому до Оксани. Його дратувало, що дружина не дзвонила і не просила вибачення.
Минув другий місяць. Оксана з подругою поїхали у відпустку. Василь приїхав до неї, щоб поговорити, але в квартирі нікого не було. Повернувшись, дівчина не помітила слідів перебування чоловіка в квартирі. Занадто яскравими були враження від довгоочікуваної відпустки.
Закінчилося літо. У вересні Василь, остаточно розчарувавшись у плані Ігоря, зателефонував дружині і запропонував зустрітися. Він сподівався, що Оксана ховає бажання знову бути з ним за показною байдужістю…
-Знаєш, Василь, ти правий, – сказала дівчина при зустрічі. – Напевно, ми поспішили. Ми, правда, різні люди. І я не хочу сидіти вдома, а тобі потрібен затишок. Можливо, не будемо псувати одне одному життя?
-Що ти маєш на увазі? – не відразу зрозумів чоловік.
-Давай подамо на розлучення, – запропонувала Оксана.
-У сенсі? – Василь закрутив головою. – Ти що нездорова?
-Василь, але ж ти теж від мене втомився! – не розуміла Оксана. – Сам запропонував пожити окремо. Сам сказав, що так буде краще, що ми зможемо багато чого зрозуміти. Що я зможу тебе зрозуміти. Я і зрозуміла, що тобі зі мною незручно. У тебе свої інтереси, у мене свої. Нас довго тримала поруч звичка, але ти дав мені можливість зрозуміти те, чого я раніше не помічала. Дякую тобі за це!
-Я сподівався, що ти одумаєшся і все буде як раніше, – випалив Василь. – Ти підеш з роботи і ми будемо нормально жити! А ти! А ти зрадниця!
Він жбурнув на стіл серветку і покинув кафе, не оплативши свій напій. Оксана розплакалася і зателефонувала подрузі. Через хвилину вона витерла сльози, сплатила за каву і покинула заклад.
Плани, вони такі. Іноді збуваються зовсім не так, як ми цього хочемо!
