Жахлива вечеря: як свати змусили матір засумніватися у майбутньому сина
У невеличкому містечку під Львовом Олена готувалася до важливої події — знайомства із родиною нареченої свого сина, Дениса. Вона уявляла теплий вечір, наповнений щирими розмовами, смачною їжею та сердечними посмішками. Денис запевняв, що батьки його дівчини, Соломії, прості та добрі люди, і Олена сподівалася, що цей візит стане початком міцної родинної зв’язку. Та замість гостинного прийому її чекало розчарування, яке перевернуло всі її сподівання й змусило задуматися: чи варто її сину пов’язувати життя із цією родиною?
Дорога до будинку сватів тривала кілька годин, і Олена із Денисом прибули вже в сутінках. Погода була похмурою, але настрій Олени залишався піднесеним. Вона вдягла найкращу сукню, взяла із собою домашній пиріг, щоб висловити повагу, і чекала, що їх зустрінуть із теплом. Та вже з порогу її надії почали розвіюватися. Мати Соломії, Наталя Іванівна, кинула на гостей мимоглядний погляд і сухо промовила: «Заходьте у кімнату, посидіть там». Олена збентежилася, але пішла за сином, думаючи, що це лише незручний початок.
Кімната виявилася тісною, з потертими меблями та холодним повітрям. Олена здригнулася — у хаті було настільки прохолодно, ніби її взагалі не топили. Наталя Іванівна зникла на кухні, а батько Соломії, Богдан Михайлович, буркнув щось про справи та вийшов у двір. Денис намагався розрядити атмосферу, але Олена відчувала себе чужою. Вона чекала, що їх запросять за стіл, та час минав, а нічого не відбувалося. Соломія, ніяково посміхаючись, запропонувала чай, але навіть він виявився холодним та несмачним, поданим у пошарпаних чашках. Олена намагалася підтримувати бесіду, але відповіді були короткими, а погляди сватів — байдужими.
Минула година, потім друга. Голод давав про себе знати, і Олена почала втрачати терпіння. Вона прошепотіла Денисові: «Коли ж нас нагодують? Ми ж гості!» Син лише знизав плечима, звиклий до дивацтв родини нареченої. Нарешті Наталя Іванівна з’явилася із тарілками. Олена очікувала щедрої частування, як це прийнято в її домі, але натомість пережила шок. На столі стояли миска з рідкою юшкою, де плавали дві картоплини, та тарілка з котлетами, які смерділи прогірклим маслом. До них подали чорстві палянички та квашену капусту, від якої віяло кислятиною. «Їжте, не соромтеся», — кинула свекруха і знову пішла.
Олена дивилася на цю їжу й відчувала, як у грудях клекоче образа. Це була не вечеря, а глузування. Вона змусила себе проковтнути ложку юшки, але смак був гидким. Денис їв мовчки, наче не помічаючи, а Соломія шарпала виделкою в тарілці, уникаючи Олениного погляду. Богдан Михайлович повернувся, але лише пробурчав, що в нього справи, і знову зник. Олена намагалася завести розмову, але свати відповідали неохоче, ніби гості були їм у тягар. Її пиріг, який вона з любов’ю спекла, так і залишився неторканим у кутку столу.
Коли подали чай — знову холодний, із присмаком старої заварки, — Олена не витримала. «Чому так убого? — тихо запитала вона Дениса. — Ми приїхали знайомитися, а нас наче терплять». Син занервувався, пробурмотівши, що в Соломії вдома завжди так. Але для Олени це було не просто «так». Вона згадувала, як у її родині гостей зустрічали із теплом, як стіл ламався від угощень. А тут? Жалюгідний суп, чорстві палянички, холодні погляди. Це був не прийом, а приниження.
Дорога додому була сповнена важких думок. Олена дивилася на сина, який мовчав, і відчувала, як її серце стискається від тривоги. Вона уявляла, як Денис пов’яже життя із цією родиною, де панують байдужість та скупарство. «Невже він усі життя сидітиме на таких недохарчах? — думала вона. — У такій родині, де гостей не шанують, а родинні зв’язки нічого не значать?» Олена розуміла, що любить Соломію за її доброту, але цей вечір показав: дівчина виросла у холодному домі, і це може отруїти їхнє майбутнє.
Вдома Олена не спала всю ніч. Вона розривалася між бажанням захистити сина та страхом образити його вибір. Як сказати Денисові, що ця родина — не те оточення, яке вона б хотіла для нього? Вона боялася, що її слова розіб’ють його серце, але мовчання було ще гірше.
