Жінка з співчуттям розповіла іншій старенькій, що залишилася сама-самісінька, і ніхто вже їй не допоможе. Вона сумно поділилася, що мізерна пенсія йде тільки на оренду і ліки, а на їжу, на жаль, зовсім не вистачає. Добра знайома заплатила за продукти для бідної бабусі.
Одного разу мені зателефонувала моя подруга дитинства і запитала, чи все гаразд у нашій родині, чи немає якихось проблем. Виявилося, що один мій друг випадково бачив мою бабусю у магазині на іншому кінці Києва, хоча вона навіть поблизу того району ніколи не бувала.
Моя бабуся, Ярослава, попри свої роки, ще доволі енергійна жінка. Колись вона була вчителькою математики у ліцеї і навіть зараз її шанують колишні учні. Але того разу мій друг побачив у магазині не ту Ярославу-оптимістку, яку всі памятають, а саму лише самотню та сумну бабусю.
Вона розповіла незнайомій жінці, стиха і з болем, що залишилася одна і дуже потребує підтримки. Мізерна пенсія йде на оренду і ліки, а на їжу ледь-ледь вистачає. Жінка допомогла їй продуктами: кілька буханців хліба, крупи, молоко ті прості речі, які зігрівають серце.
Моя подруга тоді виходила з маркету разом зі старенькою. Але бабуся швидко попросила: «Повернись, будь ласка», і поспішила відійти далі. Я подумав, що це якась дивна ситуація. У бабусі моєї подруги достатньо коштів, та й ми ніколи її не залишаємо без уваги. А та жінка, як зясувалося, насправді просто хотіла купити собі трохи їжі.
Ввечері я навідався до Ярослави. Не став ходити навкруги прямо сказав про все, що з’ясував. Не знаю, як тепер себе з нею поводити після тієї розмови.
Бабуся пояснила, що випробовує нову стратегію, яку підгледіла у якихось журналістів пішла на інший кінець міста, аби ніхто знайомий не впізнав. І хто ж трапляється дорогою? Моя найкраща подруга! Ось і вся її соціальна експериментальна ініціатива. Каже, що приблизно шість разів з десяти сусіди і випадкові люди допомагають їжею. Але всі ці продукти вона не залишає собі, а відносить до церкви тож виходить, що ці люди ніби ненароком допомагають бідним.
Я ніяк не можу збагнути, навіщо їй така дивна пристрасть у старості. Якщо тобі самотньо візьми собі собаку чи хоча б морську свинку. А так шкода. Друзі заприсяглися не розповідати це ніде.
Цей випадок навчив мене важливого: навіть наші рідні мають свої секрети та спосіб допомагати світу; інколи треба не тільки турбуватися, але й із розумінням ставитися до чужої життєвої мудрості.
