Жінка, виснажена шістьма роками самотності.
Оксана Біла була справді виснажена. Шість років вона жила сама, відколи чоловік пішов. А минулого року її дочка вийшла заміж і переїхала до Львова.
Сорок два роки якраз розквіт. Друга молодість. Вона була чудовою господинею, славилася своїми помідорами в маринаді, які всі називали шедевром. Але кому ж їх готувати тепер? Банки вже купою стояли на балконі, непотрібні.
«Не зівяну ж я в самоті, така гарна!» казала Оксана подругам. Ті відповідали: «Ні! Шукай собі чоловіка! Самотніх чоловіків повно».
Одна з них порадила агенцію знайомств «Найкращий наречений». Оксана подумала, що це трохи смішно й жалюгідно. Але з іншого боку сорок два. Ця цифра дратувала. Старовинний годинник її бабусі дзвінко відміряв час, немов нагадуючи.
І Оксана пішла в агентство. Жінка в фіолетових окулярах привітно її зустріла:
У нас справді найкращі. Давайте разом переглянемо базу. Сідайте поруч!
Що ж, усі гарні, усміхнулася Оксана. Але як дізнатися, чи хтось із них мОднак коли дзвінок роздався знову, вона просто вимкнула телефон, налила собі кави і, дивлячись у вікно на сонячні промені, зрозуміла, що щастя це не коли хтось приходить, а коли ніхто не заважає бути собою.
