«Не така вже й матір»: Ганна Сидорівна про життя колишньої невістки після розлучення
Ганна Сидорівна з Івано-Франківська не може змиритися з тим, як склалося життя її сина та його колишньої дружини. Те, якою стала Олеся після розлучення, свекруха називає не інакше як «безвідповідальною байдужістю».
— Син кинув Олесю з дитиною, так, я його не виправдовую. Хоча серце матері, хоч не хоч, все одно болить за нього. Одружився швидко, на своїй першій любові — на Мар’яні, з якою ще в університеті зустрічався. Тоді, поки він у армії був, вона за його друга вийшла заміж. А тепер розлучилася, син з нею перетнувся десь у супермаркеті — і все, завертілося наново. У них уже й спільний син народився. Усе ніби добре у нього.
Олесю він зустрів після армії. Працювали разом. Швидко одружилися, народилася Софійка. Спочатку здавалося — родина міцна. Але потім, як видно, стара любов взяла гору.
Розлучення пройшло спокійно, без скандалів. Син пішов, залишивши колишній жінці квартиру, меблі, все. Забрав лише свої речі. Олеся поводилася гідно, не заважала ні батькові, ні бабусі спілкуватися з Софійкою.
— Але те, що вона витворяє після розлучення — це розуму не підлягає, — хитає головою Ганна Сидорівна.
Сусідки, звичайно, одразу зацікавилися:
— Що, п’є? Гуляє? Чоловіків приводить?
— Ні, — кривиться Ганна Сидорівна. — Вона не п’є, та й не з таких, щоб по мужиках бігати. Але поводиться так, ніби в неї в житті все чудово. Завжди весела, весь час з кимось зустрічається, то на дачу, то на природу, то в похід, то в неї гості. Ніби не вона після розлучення з дитиною залишилася, а він!
Олеся бере Софійку з собою всюди. Каже, що свіже повітря корисне, що дівчинці потрібне спілкування, що подруги теж з дітьми. А Ганні Сидорівні це не до вподоби:
— Хто знає, хто ще на цих пікніках буває? Чоловіки? Розлучениці? Горілка? Ці сигарети? Дитина все це бачить, чує. Що за виховання?
Жінка впевнена — з онукою їй було б краще:
— У мене вона б і борщ домашній їла, і в театр ходила. А не по подругах тинялася.
Ганна Сидорівна намагалася вплинути на сина, щоб він поговорив із колишньою дружиною:
— Скажи їй, мовляв, порядок хай у вихованні буде. Софійка — і твоя донька теж. У тебе нова родина — добре. Але дитина не повинна рости у цій метушні.
Син лише знизував плечима:
— Мамо, я не маю права втручатися. Це я родину зруйнував. Вона сама знає, як жити.
Він платить аліменти, спілкується з донькою, коли Олеся сама привозить її до бабусі. До їхнього дому колишня невістка Ганну Сидорівну давно не пускає:
— Усе якісь справи, усе неспроможна. Я, каже, зайнята. А сама, я певна, просто боїться, що я їй у вічі правду скажу. Може, вже нового чоловіка знайшла. А раптом він Софійку ображає?
Недавно Олеся прямо сказала по телефону:
— Якщо ви й далі лізтимете у моє особисте життя, то Софійку до вас водити не буду. Будете бачитися раз на місяць у парку. І взагалі, будьте вдячні, що я не заважаю спілкуванню. Інша на моєму місці давно б усіх послала, після того як ваш син мені зраджував і пішов до іншої. А я заради доньки стримуюся.
Ганна Сидорівна обурена:
— Уявіть, ще й на мене ображається. Я, значить, для онуки душу рву, а вона мене виставляє винною!
— Що ж мені тепер робити? — скаржиться жінка подругам. — Невже не можна хоч слово сказати, якщо щось не подобається? Чи я вже ніхто? Може, мені з її матір’ю поговорити? Колишньою свахою? Хай врозумить свою доньку. Не для того я сина ростила, щоб потім дивитися, як моя онука росте в цій легковажності.
Що скажете, дівчата? Я права, що переживаю? Чи справді варто відійти вбік і не втручатися? Але як дивитися спокійно, коли мою онуку виховує ось така вітрена жінка?
