Ой, рідні мої… слухайте, бо розповім вам про те, як доля виносить тебе з рідного дому не за власним бажанням, а через те, що вже немає сили боротися.
Була собі дівчина на ім’я Соломія — працьовита, як мурашка. Вставала зранку, бігла на роботу, поверталася ввечері й одразу бралася за господарство: варила, прибирала, прала. А її чоловік, Ярослав, сидів увесь день, занурений у свої думки, ніби світ навколо нього не існував. Колись він мав роботу, але кинув її, сказавши, що начальник — гнобитель, а співробітники — підлабузники. Обіцяв, що незабаром знайде щось краще, але минуло півроку, а справа й досі стояла на місці.
А ще в їхній хаті жила його мати, Ганна Іванівна. Ой, і язик у неї був, як терен — гострий і колючий! Що б Соломія не зробила — усе не так: каша загуста, борщ несолодкий, пиріжки не рум’яні. А синочкові своєму тільки й твердила: «Ти ж, Ярославчику, не поспішай, ти ж у нас розумний, вартий кращого!»
І все на Соломії лежало: і гроші заробляти, і обіди готувати, і після всіх мити горщики. Навіть чай у ліжко носила, аби їм не турбуватися встати.
Скільки разів вона благала чоловіка взяти хоч якусь роботу — він у відповідь тільки хмурився: «Не заважай мені, я шукаю справу на все життя». А мати його додавала: «Не тисни на нього, він і так страждає».
Чи хтось її почув? Анітрохи! У них була своя правда: якщо вона працює — значить, грошей вистачає. А те, що вона впадає з ніг, — то вже не їхній клопіт.
Я й сама колись так жила… Спершу вірила, що ось-ось усе зміниться, потім — що треба терпіти заради сім’ї. А згодом зрозуміла: терпіти доводиться лише для тих, хто цього й не вартий.
Дехто каже, що я сама винувата, що опинилася тут, у будинку для літніх. Може, і так. Бо не пішла раніше, не сказала «годі», доки ще були сили. Але ж терпіла — аж поки не залишилося ні крихти духу.
Отак і Соломія одного дня взяла торбину… і пішла. Не знаю, куди саме, але знаю, чому. Бо набридло бути для всіх служкою, годувальницею і ще й «недостатньо хорошою» для тих, хто ніколи не сказав їй «дякую».
Ось так, діточки… Бережіть себе. Бо якщо ви себе не берегтимете — ніхто за вас цього не зробить.
