– Як це розуміти? – Ігор розмахував заповітом прямо перед носом нотаріуса. – Квартира зятю, дача зятю, машина зятю! А мені що? Я ж син, рідний син!
– Ігорю Володимировичу, заспокойтеся, будь ласка, – нотаріус поправила окуляри й суворо глянула на розгніваного чоловіка. – Ваш батько мав повне право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
– Але це ж несправедливо! – голос Ігоря зірвався на вереск. – Сьомко одружився з моєю сестрою всього п’ять років тому, а отримав більше за мене! Де справедливість?
Сергій сидів на стільці в кутку кабінету, стиснувши руки в кулаки. Обличчя його було бліде, а очі червоні від недосипання. Він мовчав, але по його погляду було зрозуміло, що все це завдає йому не менше болю, ніж Ігорю.
– Ігорю, годі кричати, – тихо, але твердо сказала Оксана, сестра Ігоря й дружина Сергія. – Тато знав, що робив.
– І ти замовкни! – відрізав брат. – Твій чоловік, мабуть, тебе підговорив тата обробити, поки той хворів.
Сергій різко підвівся зі стільця.
– Повтори ще раз, – у його голосі пролунали небезпечні нотки.
– Повторю! – Ігор розвернувся до зятя. – Ти обробив хворого старика, ось що ти зробив! Втерся в довіру, удавав турботливого, а сам весь час до спадку придивлявся!
– Ігорю! – Оксана скочила з місця. – Як ти смієш! Сергій доглядав за татом день і ніч, коли той лежав у лікарні. А де був ти? Де був рідний син?
– Я працював! У мене своя сім’я, діти! Не можу ж я все кинути й сиділкою стати!
– А Сергій міг? – Оксана підійшла до брата вплотну. – У нього що, сім’ї нема? Роботи нема? Він свою відпустку витратив на тата, лікарняні брав, ночами не спав!
Нотаріус зітхнула й постукала ручкою по столу.
– Шановні спадкоємці, прошу вас з’ясовувати стосунки за межами мого кабінету. Заповіт складений у повній відповідності до закону, засвідчений належним чином. Володимир Петрович був при здоровому глузді й міцній пам’яті на момент його складання. Є медичні довідки, які це підтверджують.
Ігор схопив зі столу копію заповіта й ще раз перечитав.
– Трьохкімнатна квартира на Хрещатику – Сергію Олеговичу Коваленку. Дача під Києвом – Сергію Олеговичу Коваленку. Автомобіль «Шкода» – Сергію Олеговичу Коваленку. – Голос його тремтів від гніву. – А Ігореві Володимировичу Шевченку – гараж і садовий інвентар. Садовий інвентар! Лопати й граблі!
– І ще п’ятдесят тисяч гривень, – додала нотаріус. –
