Зізнався у коханні до іншої — а з її записки дізнався, що дружина все передбачила, і коханка його не чекала

Зізнався, що любить іншу а з її записки зрозумів, що дружина все передбачила і нова пасія його не чекала
Етап 1. Місяць, що був «як раніше»
Віктор тепер часто прокручує той місяць у своїй голові, але так і не розуміє: вона справді планувала його відпустить? Чи вже тоді знала, що піде сама?
Після її тихого:
Добре, якщо любиш іди. Але зроби мені одну послугу
він готувався до будь-чого: сліз, драм, криків «хто вона?», нічних розмов. Але Оксана просто додала, дивлячись прямо:
Дай мені тридцять днів. Живи вдома, ніби нічого не сталося. Наче ти ще мій чоловік. Я не буду питати. Я не буду тримати тебе. Але ці тридцять днів мої. Зможеш?
Він навіть зрадів ось доросла людина, ось простий, спокійний розлучення, без бруду. Його навіть потішило, що вона не тримається за нього.
Зможу, відповів легко. Авжеж.
І ці тридцять днів розпочалися.
Вона і справді нічого не запитувала. Не перевіряла телефон. Не шукала імен. Не влаштовувала розмов. Навпаки була тією, у яку він колись закохався: тихою, теплою, з її «я котлетки зробила, поки теплі», з її рукою на його плечі.
Він несподівано приносив квіти. То совість давила, то «інша» (Лєна в голові вже давно крутилася тільки Лєна) підштовхувала: «Ти навіщо це робиш, ніби мучиш її?» тому він ховав провину у букетах.
Оксана приймала квіти і дивилася так, ніби запамятовувала не його, а стан дому. Запах кориці. Як він роззувається у коридорі. Як шумить її пральна машина. Як світло падає на його сорочку, коли він виходить зі спальні.
Віктор ловив себе на дивному: йому не хотілося йти. В «іншому» житті було гостро, солодко, там його ще хотіли. Але тут було надійно. Надто надійно, щоб не цінувати. Але він уже сказав: «Я люблю іншу». Значить, треба бути послідовним.
Він не знає, що Оксана кожного вечора після душу сідала за ноутбук і щось набирала. Не в соцмережах. Не для роботи. Записувала, що забирає, що залишає і кого попередила.
Етап 2. Ранок, коли вона не винесла скандал вона винесла себе
Він прокинувся від тиші.
Це була не звичайна ранкова тиша, коли вона на кухні, кавоварка шипить, радіо грає фоном. Це була порожня тиша. Як у квартирі, де ще ніхто не живе.
Оксано? він сонно потягнувся до її половини ліжка.
Порожньо. Ковдра рівно заправлена, як у готелі. Піжами нема.
Він підвівся, пішов на кухню. Стіл чистий. На плиті нічого. На спинці стільця немає її халата. У коридорі немає її взуття. Гачок, де завжди висіла її сумка, порожній.
Спершу не налякався подумав: «Пішла до мами рано». Але побачив на столі лист, складений удвічі. Звичайний білий аркуш для зошита. Почерк її. Акуратний, рівний.
Вгорі одна фраза, від якої у нього спина похолоділа:
«Вітя, подарунок я зробила собі сама.»
Він сів. Розгорнув.
А те, що почав читати далі, і було тим самим, від якого «волосся стало дибом».
Етап 3. Записка, що була не просто запискою
Це була не просто «я йду, будь щасливий». Це було досьє. Холодне, але написане з любовю. З її оксаниним терпінням. Вона писала, ніби веде його за руку і пояснює:
«Ти сказав: Я люблю іншу.
Я відповіла: Добре, йди.
Але, Вітя, ти навіть не зрозумів: у цей момент не ти мене залишив, а я відпустила тебе.
Ти попросив свободу я дала. Але мені треба було 30 днів, щоб закрити всі питання і розібратися з твоєю іншою.
Тому читай уважно. Не рви, не спалюй. Це ще знадобиться.»
Далі по пунктах.
1. «Про квартиру»
«Квартира, в якій ти живеш моя. Вона дісталася мені від бабусі, і ми оформили її на мене одразу після весілля. Ти не памятаєш, бо тобі було байдуже ти тоді був закоханий і вірив, що ми назавжди.
За останні два роки ти двічі пропонував продати і взяти більшу. Я відмовляла тепер ти розумієш чому.
Вчора я подала заявку у Державний реєстр на заборону будь-яких дій по квартирі без мого особистого підпису. Тож ти зі своєю іншою цю квартиру нікуди не забереш.»
2. «Про машину»
«Машину можеш забрати. Вона твоя. Я оформила дарування на тебе так, уявляєш? бо не хочу, щоб ти думав, ніби я тебе залишила з порожніми руками. Я не мстю. Я просто ставлю крапки.»
3. «Про твою іншу»
Ось тут його і справді взяла дрож.
«Думаєш, я не знаю, хто вона? Знаю. Її звати Лєна. Їй 29. Вона працює у турфірмі й дуже любить гарне життя.
Ви зустрілися з нею не випадково, як тобі здається. Вона дуже вдало зявилася у тому барі, де ви були з друзями.
Але це ще не вся правда.
Десять днів тому я з нею зустрілася. Так, Вітя. Я. З нею. Вона чудово знає, що у тебе дружина.
Ми посиділи у кавярні. Я їй сказала: Раз ви любите мого чоловіка давайте знайомитись.
Вона спочатку грала скромність, але коли дізналася, що я знаю про вашу поїздку до Львова, про готель на Ярославській і про браслет, що ти їй подарував, розслабилася.
І знаєш, що вона сказала?
Оксана, ви чудова жінка. Але Віктор дорослий чоловік. Він сам робить вибір.
А потім:
Я не збираюся бути його дружиною й прати йому шкарпетки. Достатньо, що він платить мені за квартиру й подорожі. Хочете забирайте його, тільки нехай гроші йдуть далі.
Я увімкнула диктофон.»
Після цієї фрази в конверті лежала маленька флешка.
Віктор видихнув. Не вірив. Лєна? Його Лєна? Та сама, заради якої він йде красиво й не образить Оксану? Щоб ось так сказати?!
Він продовжив читати.
4. «Чому я просила місяць»
«Я не нервова. Я не хотіла сваритися ночами. Я не хотіла скандалів. Мені треба було:
знайти Лєну і почути її без істерик;
повернути назад гроші, які ти потайки почав їй переводити з нашого спільного рахунку (так, Вітя, спільний рахунок це не ти й твоя пасія);
попередити банк, що ти спробуєш зняти наші заощадження;
підготувати документи на розлучення так, щоб ти не потрапив у халепу;
і запамятати тебе справжнього. Не того, що ходив по дому з винною міною й квітами відкупитися, а того, хто жартував, їв мої сирники і цілував мене вранці.
Це був мій подарунок мені. Я хотіла прожити ще один нормальний місяць шлюбу. Останній. А потім закрити двері.»
Йому стало страшно. Бо весь цей час він думав, що керує ситуацією. Що він, такий чистий і чесний, «мяко піде», вона ще подякує за відвертість. А виявилось він був давно прорахований.
5. «Що буде далі»
«Коли ти дочитаєш цей лист, я вже поїду до мами в Тернопіль. Там і подам на розлучення.
Можеш не приїжджати все оформлено через мого юриста.
Тобі лишиться машина й особисті речі.
Кредит за кухню твій, я його переоформила на тебе (ти ж завжди казав, що це твоє гніздечко, ось і плати).
Спільні заощадження заморожені, поки ми не підпишемо угоду.
І ще. Лєна через місяць звільниться з турфірми і вийде заміж. Не за тебе. У неї вже є наречений.
Це вона сама мені сказала. На флешці є запис.
Тож ти, Вітя, любиш не іншу, а свою ілюзію, у яку тебе так акуратно вплели.»
Останній абзац був вже теплішим.
«Ти не поганий. Ти просто повірив, що тебе обов’язково люблять. Це чоловіча хвороба.
Я справді любила тебе. Довго.
Але чи люблю я чоловіка, що готовий продати наше життя за коротку поїздку з ефектною жінкою? ні.
Тому йди.
І будь ласка, наступного разу, коли скажеш жінці я люблю іншу, спочатку перевір, чи інша любить тебе.
Бувай.
Твоя колишня зручна дружина,
Оксана.»
Внизу приписка, від якої у нього запекло вухо:
«P.S. Якщо будеш мене шукати й влаштовувати сцени запис з Лєною я відправлю твоєму начальнику й твоїй мамі. Не тому, що мщу. Треба дивитися на себе з боку.»
Етап 4. Перевірка реальності
Першим ділом він кинувся до ноутбука. Вставив флешку. Запис відкрився.
ви розумієте, Оксана, лунає голос Лєни. Спокійний, навіть трохи веселий. Що ви тримаєтесь за цього Вітю? Ви ж доросла жінка. Він нормальний. Щедрий. Але ви ж знаєте, що у нього сім’я. Я ж не дурна заміж за нього я не збираюся. Я своє від нього отримала і все.
А якщо він вирішить піти? спокійно питає Оксана.
Ну, піде, і що? Лєна позіхнула. За півроку зрозуміє, що я йому борщ не варю. А мені вже розписуватись. Я ж казала у мене давно є чоловік. Просто Вітя зручний гаманець зараз.
Він думає, що вас любить.
Хай думає, пирхнула Лєна. Чоловікам хочеться пограти в закоханого хлопчика. Головне щоб гроші йшли. А ви не хвилюйтесь, я у вас чоловіка не відберу. Мені це не потрібно.
Голос Оксани був тихіший:
А якщо я сама його віддам?
Ой, забирайте! розсміялася Лєна. Я ж не за ним. Я за можливостями.
Віктор вимкнув.
Накрило фізично ніби вилили відро холодної води на голову. В душі стало порожньо й липко.
Він пішов від дружини до жінки, яка вже планувала одружитися з іншим.
Він чесно зізнався дружині, яка вже місяць як закривала всі його фінансові діри.
Він думав, що чинить «по-дорослому» а виглядав як наївний хлопчик із товстим гаманцем.
Йому стало соромно так, як ще ніколи не було.
Етап 5. Для чого це був «подарунок»
Тільки ввечері він зрозумів, чому вона назвала це «подарунком».
Він думав, що робить подарунок їй чесністю.
А вона зробила собі подарунок час.
За ці тридцять днів вона:
вивела спільні гроші з-під його контролю;
переконалася, що інша не суперниця, а просто користувачка;
оформила документи на свою квартиру й своє життя;
і головне попрощалась із ним по-своєму.
Вона не грюкнула дверима, не ламає посуд.
Вона пішла красиво. Так, що тепер буде боляче не їй йому.
Віктор сів на підлогу у передпокої. В їхньому передпокої. В її квартирі. І вперше за місяць заплакав. Не тому, що «дружина пішла». А тому, що усвідомив:
вона весь цей час була розумнішою.
вона весь цей час знала.
вона весь цей час любила по-дорослому, не як Лєна поки платять.
Він взяв телефон. Знайшов Лєну. Подзвонив.
Привіт, котику, озвалася вона легко. Щось рано
Ми можемо зустрітись? прохрипів він.
Ой, ні, одразу відповіла вона. Я сьогодні з Сашком. Я ж тобі казала. Не влаштовуй сцен. Ти ж знав, що у мене своє життя.
З Сашком? у нього пересохло в горлі. Це твій наречений?
Ну назву так, знизала плечима. Вітя, не будемо. Ти мені допоміг дякую. Але я не обіцяла тобі нічого. Все, біжу.
Звязок обірвався.
Він уставився в екран.
Ось і все.
Він втратив дружину заради жінки, для якої був просто варіантом оплатити.
Епілог
Через тиждень йому прийшов лист. Справжній, паперовий.
«Вітя.
Не шукай мене.
Я не злюсь.
Я просто завершила.
Якщо колись ти виростеш до того, щоб любити не ілюзію, а живу людину у тебе все буде.
Тільки не говори я люблю іншу, поки не переконаєшся, що інша не говорить про тебе те, що Лєна сказала про тебе мені.
Бережи себе.
О.»
Він поклав лист поруч із її першою запискою й зрозумів: найбільший подарунок, який вона йому зробила показала йому самого себе. Повністю. Без прикрас.
І від цього справді волосся стало дибом бо подивитися на себе таким було страшніше, ніж зізнатися: «я закохався в іншу».