Українська трагедія: Історія Олесі з Чернігова
Олеся зростала, як бур’ян біля дороги — нікому не потрібна, самотня. Її ніхто не виховував, не пестив, не жалів. Одяг — з чужих плечей, а інколи й зовсім лахміття, через яке просвічували худі коліна. Черевики завжди були діряві, та й не за розміром. Волосся мати стригла «під горщик», щоб не возитися з зачісками, але вони стирчали на всі боки, ніби бунтували проти байдужості.
У дитячий садок Олеся не ходила — батькам було не до неї. Все, що їх хвилювало — де дістати горілку. Батько — жорстокий п’яниця, мати — Мар’янка, завжди в диму й з похмілля. Дівчинка ховалася у під’їздах, коли батьки починали буянити. Втекти — означало уникнути побоїв. Але якщо не встигала — потім замазувала синці. Сусіди зітхали, хитали головами: Мар’янка, мовляв, завжди була легковажною, а коли зв’язалася з кримінальником — і зовсім пропала. Олесю шкодували. Годували, приносили одяг. Але нові речі мати тут же пропивала. Так і залишилася дівчинка в обірках.
Коли прийшов час іти до школи, Олеся, попри все, вчепилася в навчання, ніби у рятувальне коло. Читання стало її світом, порятунком, де ніхто не бив, не кричав, не принижував. Вона читала ненажерливо, сиділа в бібліотеці, відповідала на уроках і тягла руку, сподіваючись, що хтось почує її голос — тихий, але впевнений.
Але діти — жорстокі. Особливо до тих, хто відрізняється. Бідно вдягнена, дивна дівчинка з незграбною зачіскою швидко отримала прізвисько — «Жаліслива». А далі — гірше. Батьки однокласників забороняли з нею дружити: мовляв, «донька алкоголічки — небезпечна». Вчителі, хоч і бачили в Олесі здібну ученицю, мовчали. Адже простіше закрити очі, ніж захищати дівчинку без родини та зв’язків. Так і росла Олеся — сама проти всього світу.
Порятунком для неї став старий дуб у парку біля озера. Під його короною дівчинка влаштувала собі сховище. Сюди вона приносила книги, читала, мріяла. Інколи навіть ночувала тут, якщо вдома було зовсім погано. Тут її слухали лише безпритульні пси та кішки — єдині, хто не зраджував.
Батько помер, коли Олесі було чотирнадцять. Замер— Від п’яної бійки, як завжди, не встояв.
