Обмін дітьми: як сестри зробили фатальну помилку, за яку довелося розплачуватися роками
Буває, що лише одне рішення, прийняте в розпачі та на хвилі емоцій, може зламати долі відразу кількох людей. Особливо якщо воно стосується того, що найдорожче — дітей. Саме так сталося з двома сестрами — Оленою та Тетяною, які з дитинства були нерозлучні. Вони жили душа в душу, не ділили ні іграшки, ні любов батьків, навіть перші закоханість пройшли разом. Усе було спільно: шкільні роки, перші побачення, весілля. Здавалося, життя йде у них синхронно, ніби за одним сценарієм, тільки в різних оселях.
І чоловіків собі обрали майже однакових — Тетяна вийшла за Олексія, Олена — за Дмитра. Друзі з дитинства, співробітники на фурі, далекобійники, яких майже не було вдома. Сестер це влаштовувало — чоловіки працюють, а вони поруч, підтримують одна одну, як завжди. Коли одна завагітніла, друга теж одразу «заразилася». Разом стали на облік, разом обирали пологовий будинок. Обидві — щасливі й трохи налякані. Хто вийде — вирішили не дізнаватися, хай буде сюрприз.
Олена мріяла про доньку, Тетяна — про сина. Але вийшло навпаки. В Олени народився хлопчик, у Тетяни — дівчинка. І тоді Тетяна, немов жартома, кинула:
— Давай поміняємося? Ну справді, ну що за доля, усе навпаки…
Олена нервово посміхнулася, але всередині щось стиснулося. Жарт не здався смішним. Але Тетяна повторювала це знову і знову — спочатку з посмішкою, потім наполегливо, дедалі серйозніше. Казала, що мріяла про хлопчика, що їй важко, що так буде краще. І одного разу Олена здалася. Їй згадалося, як Дмитро обіймав чужих донечок на вулиці й говорив: «Хочу донечку, свою принцесу…»
Чоловіки були щасливі. Подарунки, квіти, шампанське, гості. Але Олена щоразу відчувала, як у неї стискається серце, коли бачила, як Дмитро носить на руках не свою дитину. Спочатку вона намагалася придушити почуття провини. Потім — переконати себе, що зробила правильно. Адже діти рідні одна одній, а отже, нічого страшного. Та сумління мучило.
Все остаточно перевернулося, коли через три роки Тетяна померла. Хворіла довго, болісно й, зрештою, пішла, залишивши свого «сина» — насправді рідного сина Олени — з батьком. Олена та Дмитро допомагали Сашкові, як могли. А потім у нього з’явилася жінка — Марія. Спокійна, мила, здавалася надійною. Навіть хлопчика, Максима, прийняла. Спочатку.
Але варто було Марії народити власну дитину, як усе змінилося. Максим став для неї на заваді. Вона принижувала його, говорила гидоті, могла вдарити, кричала без причини. Від Олексія все ретельно ховариУсю правду Олена розповіла чоловіку, і разом вони забрали сина додому, щоб більше ніколи не розлучатися.
