Знову прийшов мене дратувати, нерви мотати? Дивись, який панчик знайшовся! Він, бачите, по пятдесят грамів ковбаси вимагає! гукнула продавчиня.
Хлопчик підняв угору рудого, як вогонь, кошеняка. Той, побачивши перед собою грізну жінку, навіть не здригнувся. А вирвавшись із рук хлопця, стрибнув на прилавок, пробіг по ньому й притулився до бруднуватого халата тітки Ганни, потершись об неї голівкою.
Тітка Ганна була Ну, знаєте, такі жінки бувають міцні, наче з дуба вирубані. А обличчя
На обличчя тітки Ганни ніхто й не дивився. Боялися. Воно завжди виражало одне й те саме:
Злість, зневагу й обраду на цілий світ. Здавалося, вона ось-ось зірветься й крикне до неба:
Господи, ну чому я мусять служити оцим?
Ганна була продавчинею. Справжньою продавчинею і за професією, і за вдачею. Вона «обслуговувала» покупців, уперши кулаки в боки, де мала б бути талія.
Й дивилася на зухвальців так, що навіть найсміливіші чоловіки відводили очі й тоненьким голосом благали:
Тіточко Ганно, будь ласка
Вона робила ласку й відрізала шматочок ковбаси.
А якщо хтось наважувався заговорити голосніше тоді тітка Ганна знімала кулаки з боків, клала їх на прилавок, а обличчя її ставало буряковим. Очі перетворювалися на дві дула, а з горла виривався рев, від якого черга присідала, ніби над нею пронісся літак.
Чоловік, який насмілився голосити, бліднув, запинався й готовий був відразу зізнатися у всіх гріхах.
Але найбільше тітку Ганну дратував один хлопчик.
Нахабний хлопчисько. Років десять. Який зявлявся регулярно, висипав на прилавок дрібязок і благав:
Тітко Ганно, будь ласка, відріжте мені молочної ковбаси.
Тітка Ганна червоніла, біліла й сіріла одночасно.
Знову прийшов! гриміла вона так, що дзвеніли шибки. Знову відрізати йому пятдесят грамів!
Вона переможним поглядом окидала чергу, й люди, зазвичай готові вступитися, мовчали.
Знову по мою душу зявився! Бачите, який панчик! Він, бачите, по пятдесят грамів ковбаси їсть!
Але хлопчик не боявся. Він піднімав на продавчиню свої блакитні очі й просто казав:
Відріжте, будь ласка. Дуже треба.
Тітка Ганна вже відкривала рота, щоб випустити пекельний крик Але, глянувши в його очі, замовкала й спокійно відрізала ковбасу.
От тільки сьогодні у тітки Ганни був особливо поганий настрій. Черга мовчала, навіть сусідні продавчині не дивилися в її бік. Раптом з-під прилавка визирнула вих
