Третя спроба
Оксана переодягнулась у білий халат, сіла за стіл та відкинулася на спинку крісла. Закрила очі, намагаючись заспокоїтися та налаштуватися на роботу. У двері постукали. «От ще, — зітхнула про себе Оксана Володимирівна. — Не дадуть й духу перевести, лізуть…»
Не дочекавшись її відповіді, двері трохи відкрилися, і в щілину просунулася чоловіча голова.
— Можна?
Оксана Володимирівна суворо глянула на нього.
— Прийом із двох годин, — відрізала вона і вдала, що читає якийсь дуже важливий папір.
Через деякий час вона позирнула на двері. Голова чоловіка все ще висіла у проємі.
— Я ж вам українською сказала… — роздратовано почала вона, але голова не зникла.
— Та вже дві, — відповів чоловік і кивнув у бік годинника, що висів між двома вікнами.
Оксана Володимирівна подивилася на стрілки: велика справді стояла на дванадцятій. Пора починати прийом. І без того поганий настрій зовсім зіпсувався.
— Заходьте, — зітхнула вона.
Двері відчинилися ширше, і до кабінету увійшов чоловік. Вона окинула його звичним професійним поглядом, поки він йшов до столу. На хворого явно не схожий — підтягнутий, гарно виглядає, жодних слідів болю на обличчі.
— Прізвище? — спитала Оксана Володимирівна й простягнула руку до папки з картками.
— Шевченко Іван Петрович.
Чоловік сів на стілець, відкинувся на спинку, поклав лікоть на край столу. Ця поза остаточно вивела Оксану з себе. «Оце розсівся, ніби вдома», — подумала вона.
Вона знайшла його тоненьку картку, відкрила. Усього два записи від окуліста.
— Слухаю вас, — неохоче сказала Оксана Володимирівна, готуючись прогнати здорового пацієнта.
— Я, лікарю, погано сплю. У день на роботі позіхаю, ледве лягаю — і миттєво засинаю. А вночі — ані в оці дрімоти. Або прокидаюся серед ночі й муруюся до ранку.
— І давно так?
— Другий місяць, як дружина повернулася. Пішла до коханця, я тільки заспокоївся — а вона назад. І вигнати не можу — дитина в нас. Донька.
— Облиште подробиці. Ось направлення на флюорографію та аналізи. Зробите — прийдете.
— А без цього не можна? — щиро здивувався пацієнт.
— Ви рідко буваєте у поліклініці, медичний огляд не проходили, вірно? Ось і проА через рік вони вже сміялися над цими невдачами, сидячи на ґанку своєї нової домівки під вишнями, які посадили разом.
