Марічка хотіла відсвяткувати ювілей у них і наполягала, щоб звільнили квартиру.
Оленко, Іван уже сказав тобі? почала свекруха. Слухай! Буде до двадцяти гостей. Тому готуватимемо з вечора. Я приїду раніше, десь на шосту.
Що? Ввечері? скептично перепитала невістка. Ні, я на це не погоджувалася.
Та почекай, я ще не скінчила. Іванові я вже скинула список продуктів, він обіцяв усе купити.
Іван завжди допомагав своїй старшій сестрі Галині. До тридцяти років вона встигла двічі вийти заміж і двічі розлучитися, і щоразу винен був чоловік «не той попався». Їхня мати, Людмила Михайлівна, з дитинства наказувала синові:
Сестрі треба допомагати.
І Іван допомагав. То грошима, коли Галя «тимчасово» лишалася без роботи, то ремонтом у її орендованій квартирі, то нескінченними перевезеннями речей після чергового розлучення.
А потім він одружився.
Олена, його дружина, спершу терпіла. Але коли Галина впяте за рік попросила їхню машину «на кілька днів», бо її знову «кинули», Олена мяко, але рішуче сказала:
Ване, може, годі? Нам теж треба машина на вихідні. Я думала, у нас були плани
Та що там такого? Пішки не вийде?
Ні. До батьків у село пішки не дійдеш. Вони для нас зібрали два відра помідорів. Я думала, ти чув, коли я казала.
Так щось чув, але ти ж розумієш у Галі термінова ситуація.
Знову? Яка саме?
Точно не знаю, завагався Іван, але їй більше треба.
Ні, Ване. Цього разу не буде! Або ти відмовляєш сестрі, або купуй мені машину. Мені набридло їздити маршруткою, коли чоловік із машиною міг би підвезти.
Іван уперше задумався і вже хотів дзвонити сестрі, щоб відмовити, але Людмила Михайлівна швидко повернула все на свої місця:
Ти що, через дружину сестру кинеш? Вона ж одна! Хто їй допоможе, крім тебе?
І Іван знову допомагав, незважаючи на сварки з дружиною. Якось вони мовчали кілька днів, і він не витримав:
Чого мовчиш?! Образилася?
Та невже? Тобі знадобилося три дні, щоб помітити? обурилася Олена.
Просто не розумію на що саме?
Олена гірко посміхнулася:
Справді? Не розумієш? Твоя сестричка забрала тебе на всі вихідні, бо їй треба було на шашлики до подруги. Я думала, ти лише підвезеш, а в результаті залишився там на два дні. Тебе нічого не бентежить?
А що має? Ну, трохи випили. Там був її колишній, з яким ми нормально спілкувалися. Треба було якось відзначити. Що я, як дурень, мав поїхати? Це було б некультурно.
Міг би хоча б подзвонити.
Ти теж могла, відрубав Іван.
Я й дзвонила! Твій телефон був вимкнений. Уяви? Я не знала, де мій чоловік. А він просто вирішив відпочити від мене, зірва
