**Зрада за весільним столом**
Тетяна Михайлівна поспішно постукала у двері квартири сина та невістки. Серце сповнювала радість: хотіла показати фотографії з розкішного весілля молодшої доньки, що відбулося минулих вихідних. Двері відчинилися, і на порозі з’явилася невістка Оксана. Її обличчя було похмурим, очі червоніли від сліз. «О, це ви? Заходьте», – кинула вона холодно. Тетяна Михайлівна одразу відчула щось недобре. «Оксано, щось трапилося?» – обережно запитала вона, заходячи в кімнату. «Трапилося! Ми з вашим сином незабаром розлучимося!» – випалила Оксана, а голос здригнувся від образу. «Як розлучимося? Чому?» – ахнула свекруха, не вірячи вухам. «А ви не знаєте, що витворив ваш син?» – з їдливою насмішкою додала Оксана. «Ні! Що він зробив?» – Тетяна Михайлівна в розгубленості дивилася на невістку, відчуваючи, як серце стискається від тривоги.
Два місяці тому в затишному містечку над Дніпром розгорівся спір між Оксаною та сестрою її чоловіка, Маріанною. «Весілля – це раз у житті! Чому ви не хочете відсвяткувати його гідно?» – обурювалася Маріанна, дізнавшись, що Оксана з братом Тарасом вирішили обійтися без розкошів. «Мені здається, це марна витрата грошей. Краще вкласти їх у щось справді важливе», – спокійно відповіла Оксана. «Наприклад?» – прищурилася Маріанна, у голосі почувався скепсис. «Зібрати на відпочинок, машину чи перший внесок за квартиру», – почала перелічувати Оксана. «Тобто гроші у вас є, але ви просто не хочете витрачати їх на весілля?» – здивувалася Маріанна. Оксана не відповіла прямо, але її мовчання було кращемовним.
Тарас і Оксана обмежилися скромною реєстрацією у ЗАГСі та невеличкою вечерею з найближчими. На сімейну зустріч довелося запросити й Маріанну з її нареченим. Спочатку вона заявила, що не прийде, але в останній момент передумала. У Маріанни була своя причина: вона готувала сюрприз, який переверне весь вечір.
Після реєстрації молодята разом із гостями вирушили до батьків Оксани, у їхній просторий дім на околиці. Батьки нареченої взяли на себе всі клопоти з гостинністю. Гостей було небагато – лише дванадцять осіб, але стіл ломився від домашніх страв.
Коли почалися тости на честь молодят, Маріанна раптом піднялася з келихом у руці. Голос тремтів від хвилювання, але звучав голосно: «Бажаю щастя молодим! Але хочу сказати ще дещо: ми з Олегом теж вирішили одружитися!» Усі погляди миттєво звернулися до неї. Гості загули, вітаючи її, а Оксана відчула, як серце стискається від гіркоти. Маріанна, сяючи, приймала привітання, хизуючись, що влаштує грандіозне свято, про яке говоритиме все місто.
Оксана до кінця вечора не могла позбавитися відчуття гніву. Її день, який мав бути особливим, опинився в тіні чужої новини. Коли гості розійшлися, вона дала волю емоціям, звертаючись до Тараса: «Навіщо вона взагалі це сказала? Хотіла нам на зло? Нагадати, що ми не влаштували весілля на її смак?» – «Забий, Оксанко, – спробував заспокоїти її Тарас. – Зате наші гроші цілі, можемо витратити їх на щось важливе». – «А давай махнемо на море? – оживилася Оксана. – Хочу втекти від усього цього галасу». – «Давай завтра вирішимо», – ухильно відповів Тарас, і Оксана, стомлена від емоцій, погодилася відкласти розмову.
Минуло два тижні, і Маріанна вручила Тарасу та Оксані запрошення на своє весілля. «Не хочу туди йти», – буркнула Оксана, вертячи в руках конверт. «Не хочеш – не підемо», – посміхнувся Тарас. «А може, замість цього махнемо на море? – знову оживилася Оксана. – Після того, як Маріанна зіпсувала наш вечір, бачити її не хочу». Тарас раптом занервував. Погляд став метушливим, а на чолі виступили краплі поту. «Може, потім поїдемо? На весілля сестри я не можу не піти», – невпевнено сказав він. «Тоді навіщо взагалі згадував?» – образливо кинула Оксана, відсторонюючись.
Скріпляючи серце, Оксана все ж таки пішла на весілля Маріанни. Свято виявилося приголомшливим: лімузин, банкет у найкращому ресторані міста, феєрверк, професійні фотографи та оператори. «Оце розмах, – похитала головою Оксана. – Сукня, мабуть, тисячі дві гривень коштує. Навіщо стільки витрачати заради одного дня?» Тарас щось невиразно пробурчав, і Оксана не зрозуміла, схвалює він сестру чи ні.
Наступного дня Оксана знову заговорила про море: «Я вже знайшла квитки, поїдемо!» – «Оксано, грошей немає», – раптом сказав Тарас, і його посмішка здалася вимушеною. «Як це немає? – розсміялася Оксана. – У нас же двадцять тисяч відкладено, забув?» – «Я їх… позичив Маріанні на весілля, – витиснув ТараТарас відвів погляд, але вже було пізно – Оксана відчула, як остання нитка довіри розривається.
