Зрада в новому домі
Олег і Соломія одружилися та переїхали до нової квартири на околиці Львова. Їх переповнювала радість: молода пара облаштовувала житло, створювала затишок, мріяла про майбутнє. Але через півроку в гості приїхали батьки Олега. Спочатку вони здавалися здивованими присутністю Соломії, а за вечерею, після кількох чарок, розгорівся скандал.
— Нащо ти привів цю дівку? — різко кинула свекруха.
— У якому сенсі? Я його дружина! — обурилася Соломія, відчуваючи, як кров приливає до обличчя.
— Дружина? — розреготалася свекруха, її сміх був сповнений зневаги. — Яка ти дружина? Не сміши! У Олега вже є дружина та діти. Наші онуки! А ти хто? На квартиру позаздрила?
Соломія подивилася на Олега, але той лише опустив очі, прошепотівши:
— Поїдь до мами, я розберуся. Завтра вранці їх відправлю.
Коли Соломії виповнилося вісімнадцять, матір почала говорити про заміжжя. Вона не поспішала, але хвилювалася: донька занадто багато часу проводила вдома з книжками. Дівчина не була замкненою — у школі та університеті вона славилася активною, але залицяння хлопців відхиляла. Їй було цікавіше поринути в нову історію з роману, ніж бігати на побачення. Мати боялася, що донька так і залишиться сама.
Соломія закінчила університет, влаштувалася на роботу менеджеркою, але життя не змінилося: дім, робота, дім. Тоді батьки вирішили, що пора їй жити самостійно. Вони давно купили для неї трикімнатну квартиру в старому будинку та здавали її в оренду. Зробивши ремонт, вони передали ключі Соломії, фактично виселивши її з рідного дому.
Вона почувалася зрадженою. Як можна так просто вигнати власну доньку? Але життя змусило пристосуватися. Їй не подобалось прибирати велику квартиру та ходити по магазинах, поки не з’явився Олег. Він взяв на себе побутові клопоти й цим підкорив її серце.
Коли Соломія представила його батькам, матір нахмурилася. Їй хотілося для донері чоловіка з вищою освітою та власною квартирою. Олег, автослюсар, знімав кімнату в гуртожитку неподалік. Батько лише сказав:
— Поживемо — побачимо.
Олег кохав Соломію, і це було головним. Весілля було скромним, присутніми були лише її батьки. Рідні Олега з далекого села не приїхали, і молоді планували відвідати їх, але справи відкладали поїздку.
Через рік пара задумалася про дітей. Олег запропонував продати стару квартиру без ліфта та купити нову, в сучасному будинку, хоч і на околиці.
— Як з дитиною та коляскою підніматися на п’ятий поверх? — переконував він.
Соломія погодилась, хоча матір була проти. У день підписання договору на нову квартиру Олег потрапив до лікарні з апендицитом. Соломії довелося оформляти документи самостійно, і вона взяла з собою матір, звикнувши, що за неї завжди хтось вирішує.
Олег повернувся з лікарні вже до нової квартири. Вони з ентузіазмом облаштовували дім, вішали штори, розставляли меблі. Життя здавалося казкою, доки не приїхалиСоломія зрозуміла, що іноді довіряти варто лише собі, адже справжня сила — не в інших, а в умінні постати на власні ноги.
