**Зрада в новому домі**
Сергій і Олена одружилися та переїхали у нову квартиру на околиці Львова. Їх переповнювала радість: молоді облаштовували житло, створювали затишок, мріючи про майбутнє. Та через півроку в гості приїхали батьки Сергія. Спочатку вони здавалися здивованими присутністю Олени, а за вечерею, після кількох чарок, розгорілася сварка.
— Нащо ти привів цю дівчину? — різко кинула свекруха.
— У якому сенсі? Я його дружина! — обурилася Олена, відчуваючи, як кров приливає до обличчя.
— Дружина? — розсміялася свекруха, її сміх був сповнений зневаги. — Яка ти дружина? Не сміши! У Сергія вже є дружина й двоє дітей. Наші онуки! А ти хто? На квартиру позаздрила?
Олена подивилася на Сергія, але той лише опустив очі, прошепотівши:
— Поїдь до мами, я розберуся. Завтра вранці їх відправлю.
Коли Олені виповнилося вісімнадцять, мати почала говорити про заміжжя. Вона не поспішала, але хвилювалася: донька занадто багато часу проводила вдома з книжками. Дівчина не була замкненою — у школі та університеті вона славилася активною, але залицяння хлопців відкидала. Їй було цікавіше поринути в чергову історію з роману, ніж бігати на побачення. Мати переживала, що донька так і залишиться сама.
Олена закінчила університет, влаштувалася на роботу менеджером, але життя не змінилося: дім, робота, дім. Тоді батьки вирішили, що пора їй жити самостійно. Вони давно купили для неї трикімнатну квартиру в старому будинку й здавали її. Зробивши ремонт, вони передали ключі Олені, фактично виселивши її з батьківського дому.
Олена почувалася зрадженою. Як можна так просто вигнати доньку? Але життя змусило адаптуватися. Їй не подобувалося прибирати велику квартиру й ходити по магазинах, доки не з’явився Сергій. Він узяв на себе побутові клопоти й цим підкорив її серце.
Коли Олена представила його батькам, мати нахмурилася. Їй хотілося для доньки чоловіка з вищою освітою та власною квартирою. Сергій же, автослюсар, знімав кімнату в гуртожитку неподалік. Батько тільки сказав:
— Поживемо — побачимо.
Сергій любив Олену, і це було головне. Весілля було скромним, присутні були лише її батьки. Батьки Сергія з далекого села не приїхали, і молоді планували відвідати їх, але справи постійно відкладали поїздку.
Через рік пара задумалася про дітей. Сергій запропонував продати стару квартиру без ліфта й купити нову, у сучасному будинку, хоч і на околиці.
— Як з дитиною та коляскою лізти на п’ятий поверх? — переконував він.
Олена погодилася, хоча мати була проти. У день підписання договору на нову квартиру Сергій потрапив до лікарні з апендицитом. Олені довелося оформлювати документи самій, і вона взяла з собою матір, звикнувши, що за неї завжди хтось вирішує.
Сергій повернувся з лікарні вже до нової квартири. Вони з ентузіазмом облаштовували домівку, вішали штори, розставляли меблі. Життя здавалося казкою, доки не приїхали його батьки.
За вечерею свекруха розкрила обвинувачення. Олена, приголомшена, не могла повірити. Сергій мовчав, лише попросив її поїхати. Вона зібрала сумку й вирушила до матері, серце розривалося від болю й приниження.
Наступного дня вона повернулася. Батьків Сергія вже не було, квартира сяяла чистотою.
— Що вчора говорила твоя мати? — запитала Олена, ледве стримуючи сльози.
— Та не звертай уваги. Була в мене жінка, народила двоє. Але тепер я з тобою, — байдуже кинув Сергій.
— Ти обманув мене! Це зрада! — скрикнула Олена. — Я не можу жити з брехуном!
— Не можеш? Тікай! Квартира залишиться мені. Подаси до суду — буду платити за твою частину все життя, — усміхнувся він.
— Тікатимеш ти, — холодно відповіла Олена. — Не дарма мати наполягла оформити квартиру на мене. Відчувала підступ…
Олена залишилася сама у простоОлена зрозуміла, що справжнє щастя починається з поваги до себе, а не з пошуків його в очах інших.
