Я зрозумів свої помилки й захотів повернутися до колишньої дружини після 30 років, але було вже запізно
Зрозумів, що зробив, і захотів повернутися до неї, з якою прожив півжиття, але час уже розтанув, як сніг на долоні.
Мене звуть Микола Коваленко, я живу в Житомирі, де осінні дощі безкінечно цокочуть по дахах старих будинків. Мені 52, і в мене немає нічого. Ні дружини, ні родини, ні дітей, ні роботи лише порожнеча, як у покинутій хаті серед поля. Я сам знищив усе, що мав, і тепер стою серед руїн власного життя, дивлячись у прірву, яку вирив власними руками.
Тридцять років я був поруч із Ганною. Я заробляв гроші, а вона піклувалася про домівку. Мені подобалося, що вона завжди вдома, що не треба ділити її із зовнішнім світом. Але згодом її турбота, звички, навіть голос почали дратувати. Кохання поволі згасало, розчиняючись у побуті. Я думав, що так і має бути, що це нормально. Мені було комфортно в цій сірій стабільності. Але доля підкинула мені випробування, яке я не зміг подолати.
Одного вечора в кавярні я зустрів Маріанну. Їй було 32 на двадцять років молодша за мене, гарна, енергійна, з вогнем у очах. Вона здавалася втіленням мрії, свіжим вітром у моєму застійному житті. Ми почали зустрічатися, і незабаром вона стала моєю коханкою. Два місяці я жив подвійним життям, доки не усвідомив: я більше не хочу повертатися додому до Ганни. Я закохався в Маріанну чи мені так здавалося. Я хотів, щоб вона стала моєю дружиною, моїм новим щастям.
Я набрався сміливості й розповів правду Ганні. Вона не кричала, не била посуд лише подивилася на мене порожнім поглядом і кивнула. Я подумав, що їй теж байдуже, що її почуття давно вмерли. Тепер я розумію, наскільки її поранив. Ми розлучилися. Продали квартиру, де виросли наші діти, де кожен куток зберігав спогади. Маріанна наполягала, щоб я нічого не залишив Ганні. Я послухав забрав свою частину й купив просторе житло для Маріанни. Ганна оселилася в крихітній однокімнатній, і я навіть не допоміг їй грошима. Знав, що вона не має заробітку, але мені було все одно. Діти, Олег і Андрій, відвернулися від мене назвали зрадником і розірвали всі звязки. Тоді мені було байдуже: я мав Маріанну, нове життя, і думав, що цього достатньо.
Маріанна завагітніла, і я з нетерпінням чекав нашу дитину. Але коли хлопчик народився, я помітив, що він не схожий ні на мене, ні на неї. Знайоми
