Я обірвала стосунки з матір’ю, бо та стала на бік мого колишнього чоловіка й у всьому звинуватила мене.
Моя мати давно розставила пріоритети — ще до того, як я остаточно пішла від першого чоловіка. Вона зводила його на рівень святих, а мене постійно робила винуватицею всіх сварень та непорозумінь. Після розлучення вона продовжувала з ним спілкуватися й не пропускала нагоди нагадати моєму теперішньому чоловікові, який «ідеальний» був її перший зять.
Звісно, такі розмови тільки отруювали мої стосунки — і з чоловіком, і з матір’ю. У певний момент я прийняла рішення: якщо мама так дорожить моїм колишнім, хай спілкується з ним. А я — вийду з цієї драми.
З Олегом ми побралися відразу після університету. Був бурхливий роман, все закрутилося швидко, і вже через кілька місяців ми влаштували пишне весілля. Мама була в захваті від зятя — мало не носила його на руках. Спочатку це здавалося милим, потім почало дратувати.
Перші півроку все було чудово — турбота, кохання, ніжність. Але потім щось зламалося. Мій чоловік став агресивним, дратівливим, злим. Почалися постійні скандали. Я кілька разів їздила до матері — шукала підтримки, а отримувала лише дорікання. Вона завжди була на його боці.
Коли вона приходила до нас, то з порога починала: не так прибрано, не так приготовано, не так випрасувано. І жодні мої пояснення, що я втомлююся на роботі чи погано почуваюся, її не хвилювали. «Жінка мусить бути хранителькою вогнища! Не подобається — хай чоловік дорікає! У тебе такий гарний, а ти… ні краси, ні вдачі, ще й характер важкий!» — твердила вона, як мантру.
Я намагалася нагадати їй, що вона сама двічі була заміжня й обидва рази розлучилася, але чула лише потік образ. Ми з Олегом прожили трохи більше двох років. Крапку поставив його удар — я мовчки зібрала речі й пішла. Вранці написала заяву на розлучення.
Мама була в лютості. Заявила, що якщо чоловік підняв руку, значить, я його довела. Потім Олег приходив — благав пробачення, погрожував самогубством. Мама тиснула, як могла. Але я стояла на своєму. Через кілька місяців я з’їхала — більше не могла слухати, яка я безвартісна жінка, раз не втримала «такого чоловіка». Довго відходила від усього. Цілий рік.
А потім у моєму житті з’явився Андрій. Ніжний, турботливий, розуміючий. Ми довго зустрічалися, а за півтора року одружилися. Від матері я приховувала свої стосунки, знаючи, яку реакцію це викличе. І, як і передбачала, при першій зустрічі вона порівняла Андрія з Олегом. Порівняння, звісно, було не на користь мого теперішнього чоловіка.
Мати не соромилася висловлюватися навіть у день свого ювілею. Вона запросила мого колишнього, і весь вечір їдко підіймала його й принижувала Андрія. Ми не витримали й пішли. Після цього вона почала дзвонити й з подвоєною енергією лити бруд: мовляв, я вийшла за нікчемного, який мені не пара. На всі мої прохання зупинитися — лише ще більше образ.
У якийсь момент я прокинулася й усвідомила: моя матеря більше не хочу, щоб хтось руйнував моє щастя.
