Сьогодні ледь не сталося найстрашніше. Моя свекруха Надія Миколаївна мало не вбила мого сина своєю “турботою”. А чоловік лише знизав плечима…
Як пояснити Надії Миколаївні, що її сліпа “любов” та бабушкині лікувальні методи можуть забрати життя нашого хлопчика? Ми обидві хочемо одного — щоб Олежко був здоровим і щасливим. Але її способи перетворюють моє життя на пекло, а мого сина — на піддослідного кролика.
Все почалося, коли Олежка пішов у садочок. Йому щойно виповнилося три, і, як це буває, він почав хворіти майже щотижня. Два дні у групі — і знову температура, нежить, кашель, вітрянка… Я після декрету повернулася на роботу в банк, і там ніхто не давав поблажок. Лікарняні — моя особиста проблема. Довелося звернутися до свекрухи. Вона живе поруч, на пенсії, погодилася із задоволенням.
Але швидко з’ясувалося, що Надія Миколаївна у медицині не тямки, але впевнена, що знає все. Вона “лікувала” Олежка сама: сиропчики, крапельки, пігулки — все за порадою сусідки чи з телевізора. Я залишала інструкції: що, коли і якою дозою давати. Але свекруха просто ігнорувала мої записки. А я мовчала. Бо не могла залишити сина самотнього, а більше просити нікого не було.
Мовчала, поки одного разу Олежка не почало душити. Повернулася з роботи раніше — інтуїція, доля, не знаю. Він уже починав синіти: обличчя набрякло, очі почервоніли, губи посиніли. Я відразу зрозуміла — алергія. Знайшла в холодильнику ампулу дексаметазону, яку тримала на випадок лиха, зробила укол. За півгодини син почав дихати.
Я ледь не збожеволіла. А потім відкрила аптечку свекрухи — і все стало зрозуміло. Вона дала дитині одночасно сироп від кашлю, краплі “для імунітету” і якісь барвисті драже, які їй “порекомендувала сусідка з п’ятого поверху”. Саме ці “імунні краплі” і викликали жахливу реакцію.
Більше мовчати я не могла.
— Надіє Миколаївно, будь ласка, не давайте Олежкові нічого, що я не схвалила. Всі потрібні ліки я залишаю, підписую, пояснюю. Він міг померти!
— Оленко, ну що ти… Я ж хотіла, щоб швидше видужав. Та й що там такого — кашель та соплі. Сиропчик дала, крапельки…
— Ці крапельки його мало не вбили! Чому ви не викликали швидку?!
— Ну, швидка… Раптом даремно? Та й ти ж прийшла вчасно, все обійшлося. Хіба від любові хтось помирав?..
У цю мить увійшов чоловік.
— Що у вас тут за розбірки?
Свекруха зі змащеною обра— Оленка мене звинувачує, що я погано доглядаю за Олежком, мабуть, тепер сама з ним сидіме.
