Танець для двох: історія, що почалася з гіпертонічного кризу
Наталя Іванівна приїхала до невеличкого санаторію на Закарпатті, сподіваючись уперше за багато років справді відпочити. Без роботи, без дзвінків, без клопоту. Та відпочинок почався з несподіваного повороту: прямо в коридорі на неї налетіла молода дівчина у білому халаті, налякана й збентежена.
— Будь ласка, допоможіть! Чоловікові в сусідньому номері погано! Викличте лікаря!
— Я лікар, — швидко відреагувала Наталя. — Ведіть мене.
У кімнаті на ліжку лежав блідий чоловік. Наталя миттєво взяла ситуацію під контроль: поміряла тиск, зрозуміла, що в пацієнта гіпертонічний напад, дала ліки.
— Усе гаразд, — сказала вона, коли до номера вбігли черговий лікар та медсестра. — Тиск піднявся, але нічого критичного. Я вже дала потрібне.
— Ви, вибачте, тут працюєте? — здивовано запитав чоловік, отямлюючись.
— Ні, відпочиваю. Принаймні, сподівалася на це, — усміхнулася Наталя.
Так вона познайомилася з Олегом Петровичем — сусідом по поверху, елегантним, з сивиною на скронях, розумним поглядом і сумною усмішкою.
Невдалий роман і вечір у альтанці
Пізніше Наталя побачила, як за вечерею біля Олега сидить гарна блондинка в облягаючій сукні зі виразом нудьги на обличчі. За сусіднім столиком одна з бабусь прошепотіла:
— Оця молодиця, мабуть, на його гроші очікувала, та тепер у нього здоров’я не те. І до того ж, кажуть, із завгоспом санаторію закрутила. От у дідуся тиск і підскочив.
Наталя слухала кутком вуха. Вона, як ніхто, знала ціну таким історіям. Її власний чоловік колись пішов до молодшої. Залишив після двадцяти років шлюбу заради «другого дихання», кинув і більше ніколи не озирнувся.
Зрада не зробила її злою, але навчила обережності. Робота, діти, тиха сила волі й холодний розум — ось що допомогло їй вистояти. І ось тепер, через роки, діти подарували їй путівку, щоб вона хоч трохи пожила для себе.
Наталя полюбила альтанку в далекому куточку парку. Там було прохолодно, тихо, а листя над головою шепотіло свої історії. Вона сиділа з книгою, коли туди заглянув Олег.
— Можна присісти? У вас тут справжній райський куточок.
— Звісно. Тільки, боюся, ваша супутниця вас уже шукає.
— І нехай шукає, — махнув він рукою. — Нехай енергію витрачає не на мене.
Танці, що змінили все
Розмова затягнулася. Олег виявився тонкою, цікавою людиною — з добрим почуттям гумору і глибиною в очах. Вони говорили майже до обіду, а ввечері домовилися прогулятися вВони йшли вздовж берега річки, і в темряві їхні пальці ненароком переплелися, ніби сама долі підказала — час почати все спочатку.
