**Іскри помсти в тихому домі**
Вечір спускався на маленьке містечко Калинівку, обгортаючи вуліці м’якою пітьмою. Дмитро повернувся додому з роботи, втомлений, але задоволений. У передпокоці його зустріла дружина, Соломія, з теплою усмішкою й ароматом свіжосмажених котлет.
— Привіт, будеш вечеряти? Я котлети підсмажила, — промовила вона, поправляючи фартух.
— Авжеж, вечерятиму, — відповів Дмитро, знімаючи черевики. Він дістав із кишені зв’язку ключів і недбало кинув їх на тумбочку.
Соломія помітила незнайомі ключі й, примруживши очі, запитала:
— А це що за ключі?
— Мати поїхала в санаторій на три тижні, — пояснив Дмитро, потираючи шию. — Попросила подоглянути за її квартирою, залишила ключі.
Раптом очі Соломії спалахнули жартівливим, майже зловіщим вогником. Вона плеснула в долоні й скрикнула:
— Нарешті! Я це зроблю!
Дмитро завмер, не розуміючи, що відбувається. Його дружина, зазвичай спокійна й стримана, виглядала так, ніби задумала щось грандіозне.
— Ти про що? Що зробиш? — запитав він, дивлючись на неї з ростучим тривожним відчуттям.
Соломія лише загадково посміхнулась, але в її погляді читалась рішучість, від якої в Дмитра по спині пробіг холодок.
Кілька тижнів тому їхнє життя перевернулося з ніг на голову. Повернувшись додому після тижня в гостях у родині Соломії, вони виявили свою квартиру невпізнанною. Шпалери в коридорі, які вони так старанно обирали, були замінені на яскраві, з неймовірно виразним візерунком. Меблі у вітальні та спальні стояли не на своїх місцях: шафа стирчала посеред кімнати, а ліжко в спальні було повернене до вікна, порушуючи весь звичний затишок.
— Що це таке?! — Соломія, приголомшена, уронила сумку на підлогу, ледь переступивши поріг.
Дмитро визирнув із-за її спини, намагаючись усвідомити підглядене. Його серце стиснулося від жаху.
— Хто це зробив? — Соломія ледве дихала від люті, її руки тремтіли. — Це ж не наш дім!
— Заспокойся, — Дмитро поклав руки їй на плечі, намагаючись говорити рівно. — Давай розбиратимемось.
Але чим далі вони оглядали квартиру, тим сильніше росло їхнє обуІ з того часу Лидія Павлівна більше ніколи не лізла в чужі справи, а Соломія з Дмитром нарешті змогли спокійно насолоджуватися своїм власним, недоторканим затишком.
