Богдан довго сидів, втупившись у телефон. Він і так затягував. Нарешті, глибоко зітхнувши, він натиснув кнопку виклику. Один гудок, другий… «Ні, не можу», — лаючи себе за боягузтво, Богдан хотів скинути дзвінок, але раптом у трубці почув голос Юрка:
— Привіт, чортяко! Куди запропастився?
— Привіт. Так, справи закрутили…
— Усе гаразд? Треба допомога? — одразу відгукнувся друг.
— Ні, усе нормально. А в вас як?
— Теж нічого. Тільки Олеся турбує. Закохалась, уявляєш? То реве, то танцює. То з дому не витягнеш, то блукає до ночі. І головне — мовчить, як партизан. А ти так і не одружився?
Богдан ковтнув, немов перед стрибком у воду з десятиметрової вишки. Ось воно, скользке питання.
— Ні, але збираюсь, — сказав він раптом осиплим голосом.
— Невже знайшлась та, що нарешті прикувала серце бурлаки? Давно пора, друже. На весілля не забудь запросити. Обидься, якщо залишиш за бортом.
— Обов’язково. Без вас ніяк.
— До нас не плануєш завітати?
Богдан чекав цього питання. Все, назад дороги немає.
— Та я, власне, вже тут. Приїхав.
— Як? То чого мовчиш, ледачий? У готелі оселився? Катерина образиться. Коли до нас?
— Гей, повільніше. Не встигаю відповідати! — засміявся Богдан. — Завітаю якось.
Він приїхав давно, півроку тому. Але другові не обов’язково це знати. Купував квартиру, облаштовувався, з роботою розбирався, та й батько хворів. А головне — через Олесю не виходив на зв’язок раніше часу.
— Жодних «якось». Чуєш? Знаю я тебе. Давай зараз до нас, — запалився Юрко.
— Сьогодні вже пізно. Завтра, — пообіцяв Богдан.
— Дивись, завтра чекаємо. Піду Катрусю потішу.
От і перший крок зроблений. Ех, знав би друг, яку свиню він їм із Катею підклав, не радів би так. Олеся може ним пишатися. А він поводиться, як боязкий хлопчисько, що боїться знайомитись із батьками дівчини.
***
Вони дружили з першого курсу — Юрко, Богдан і Катя. Обоє закохалися в гарну й розумну дівчину. Їй подобалося багатьом, але ніхто не витримував конкуренції з Юрком і Богданом. Через неї й вони сварилися, ніхто не хотів поступитись. Якщо Катя й здогадувалася про пристрасті, що кипіли в серцях друзів, то робила вигляд, що нічого не помічає, ставилася до обох однаково й, треба віддати їй належне, не користувалася своєю владою.
Хлопці шаленіли, справа ледь не дійшла до бійки. Потім домовилися: якщо вона обере когось із них або зовсім іншого — не заважатимуть. Але кожен і далі силкувався привернути Катчину увагу. Вона ж нікого не виділяла.
Наприкінці третього курсу Катя раптом почала проявляти інтерес до Богдана. Він роздувався від гордості. А Юрко шаленів від розпачу та кохання, але домовленість є домовленість. ВіддалиА тепер, коли маленький Мишко народився, усі вони зрозуміли, що любов — це єдина сила, яка по-справжньому здатна перемагати час, вік і всі страхи.
