Серце, сповнене любов’ю

Богдан довго сидів, дивлячись на телефон. Він відкладав цей дзвінок уже не знати скільки. Нарешті, глибоко вдихнувши, він натиснув кнопку виклику. Один гудок, другий… “Ні, не можу”, — лаючи себе за боягузтво, він уже хотів завершити дзвінок, як раптом почув у трубці голос Михайла:

— Привіт, розбійнику! Куди зник?

— Привіт. Так, справи…

— Усе гаразд? Допомога потрібна? — одразу відгукнувся друг.

— Ні, усе нормально. А в вас як?

— У нас теж добре. Тільки Олеся турбує. Закохалася, уявляєш? То ревла, то танцювала. То з хати не вижену, то пізно вечорами гуляє. І головне — мовчить, як підпільниця. А ти що, так і не одружився?

Богдан ковтнув, ніби перед стрибком у воду з висоти. Ось і він — той самий слизький питання.

— Ні, але збираюся, — промовив він глухим голосом.

— Невже знайшлася та, що переконала нашого вічного холостяка? Вже час, друже, давно час. На весілля не забудь запросити. Обиджусь, якщо викрутишся.

— Обов’язково. Без вас ніяк.

— До нас не збираєшся?

Богдан чекав цього питання. Все, назад дороги немає.

— Ну… я вже тут. Приїхав.

— Як?! Та чого ж мовчиш, ледащо? У готелі оселився? Катруся обуриться. Коли до нас?

— Гей, повільніше, — засміявся Богдан. — Я не встигаю відповідати. Зайду якось.

Він приїхав півроку тому. Але другові не обов’язково це знати. Купував квартиру, облаштовував, з роботою вирішував, та й батько хворів. А головне — через Олесю не з’являвся раніше.

— Ніяких «якось». Чуєш? Знаю я тебе. Зараз же до нас, — загорівся Михайло.

— Сьогодні вже пізно. Завтра, — пообіцяв Богдан.

— Дивися, завтра чекаємо. Піду Катрю підбадьорити.

Ось так. Перший крок зроблено. Якби знав Михайло, якого сюрпризу він їм із Катею приготував, не радів би так. Олеся могла б пишатися ним. А він поводиться, як боязкий хлопчисько, що боїться знайомства з батьками дівчини. *”А Олеся молодець, не зрадила. Неймовірно… Я тримав її немовлям, а тепер хочу на ній одружитися.”*

Але все по порядку…

***

Вони дружили з першого курсу — Михайло, Богдан і Катруся. Обоє закохалися в гарну й розумну дівчину. Їй симпатизували багато хто, але ніхто не витримував конкуренції з Михайлом і Богданом. Через неї вони й сварилися — ніхто не хотів поступатися. Якщо Катруся й здогадувалася про почуття друзів, то робила вигляд, що нічого не помічає, ставилася до обох однаково й, треба віддати їй належне, не використовувала свого впливу.

Хлопці шаленіли, справа мало не дійшла до бійки. Потім домовилися: якщо вона обере когось із них або взагалі іншого — не заважатимуть. Але кожен із усіх сил намагався привернути її увагу. І все ж вона нікого не виділяла.

Наприкінці третього курсу Катруся раптом почала проявляти інтерес до Богдана. Він роздувався від гордості. А Михайло сходив з розуму від розпачу, але угода була угодою. Відійшов настільки, що взагалі перестав ходити на заняття, тільки б не бачити їх разом.

Богдан придбав пляшку горілки і прийшов до друга. Весь вечір пили й балакали. Під кінець Богдан усвідомив, що не кохає Катрусю так, як Михайло. Той й справді не міг без неї жити.

Вирішив просто — вдавав, що захопився іншою. Катруся, звісно, ревнувала, влаштувала скандал, плакала, звинувачувала у зраді. І, як і передбачав Богдан, знайшла втіху біля Михайла.

А той любив її так самовіддано, що незабаром Катруся відповіла йому щирим почуттям. Богдан, звісно, ревнував, кохання не минуло одразу, але він розумів: із Михайлом вона буде щасливіша. Він ніколи не шкодував про свій вчинок. Ніхто з них не здогадувався, яку роль він зіграв у їхньому щасті.

Вони одружилися одразу після інституту. Богдан був свідком на їхньому весіллі. Через дев’ять місяців Катруся народила донечку. Друзі разом приїхали до пологового будинку. Обидва щасливі, з квітами. Акушерка навіть завагалася, кому вручати онуку, загорнуту в рожеву стрічку.

Михайло вийшов уперед, взяв донечку на руки, а потім передав Богдану.

— Бери, боюся, що не втримаю. Занадто схвильований.

Богдан узяв, заглянув у конверт і серед мережива побачив маленьке диво — з рожевими губками-банБогдан глянув у ті тоненькі очі, і серце йому знову заповнилося любов’ю, як у той день у пологовому, коли вперше побачив свою теперішню дружину.

Оцініть статтю
ZigZag
Серце, сповнене любов’ю