У лікарні в Києві стояв звичайний робочий день. Люди у залі очікування сиділи, кожен у своїх думах — хто гортав телефон, хто тихо балакав, а хто просто водив поглядом по підлозі, чекаючи на виклик. Персонал і лікарі між ними метушилися, картка потяглася.
Раптом у залі висіла тривожна тиша. Двері скрипнули, і ввійшла літня жінка. На ній – витерта часова пальто, у руках – затерта шкіряна торбинка, яку вона міцно стискала. Її погляд був спокійний, але втомлений.
Люди почали передивлятися. Хтось із молоді зашепотів:
– Вона взагалі знає, де опинилася?
– Чи не взяти їй квиток? Авжеж грошей нема…
Жінка мовчки пройшла до крісла в кутку й сіла, ніби нікого не помічаючи. Вона не виглядала загубленою, просто чужою в оцьому стерильному світі сучасної медицини.
Минуло з десяток хвилин, коли раптом розчинилися двері від операційної. У зал увійшов уславлений хірург Кирило Тарасенко, його ім’я гордо виблискувало на дошці пошани біля входу. Високий, рішучий, у зеленій операційній блузі, він без промов підійшов до літньої жінки.
– Перепрошую, що примусив чекати, – озвався він, з повагою торкнувшись її плеча. – Дуже потребую вашої ради. Справа складна.
У залі зупинився час. Шепоти стихли. Всі оніміли. Людина, за якою журналісти зазвичай бігали здобиччю, стояла перед старою жінкою з благоговінням.
Тишу перебив реєстратор:
– Та це ж професор Ярослава Левченко! Та сама, що двадцять років тому очолювала тут хірургічне відділення!
І все стало на свої місця.
Ця жінка була не просто колишнім лікарем. Вона була легендою. Тією, що рятувала життя тоді, коли не було ні сучасних апаратів, ні роботів-хірургів.
А той знаменитий лікар? Її колишній студент. Він запросив її, бо зіткнувся з випадком, де йому бракувало впевненості. І знав: лише вона побачить те, що іншим непомітно.
Вона підвела погляд і тихо мовила:
– Ну що ж, підемо разом подивимось.
Ті, що ще хвилину тому шепотіли й посміхалися, опустили очі, їм стало до сліз ганебно. Обличчя – мов книжка, та сторінки в ній часом дурять. Не судіть по шматку тканини чи віку – може, саме ця людина колись врятувала чиєсь майбутнє.
