– Тебе тут немає! – голос Олени дзвенів від люті. – Розумієш? У цій родині тебе вже немає!
– Олено, заспокойся, – Михайло спробував вставити слово, та дружина перекрила його.
– Мовчи! Своїм мовчанням усі ці роки ти дав їй зрозуміти, що їй усе дозволено!
Соломія стояла на порозі вітальні, стиснувши дорожню торбу. Обличчя було білим, губи тремтіли, але погляд лишався гордим.
– Гаразд, мамо. Як скажеш.
– Не звати мене мамою! – вибухнула Олена. – Донька в мене єдина, і це не ти!
Михайло важко опустився у крісло, сховавши обличчя в долонях. Соломія подивилася на батька, чекаючи хоча б слова на її захист. Але чоловік мовчав.
– Тату? – тихо покликала вона.
– Соломійко, може, не варто так гостро? – нарешті підвів голову Михайло. – Давайте поговоримо спокійно.
– Про що? – Олена схопила зі стола фотографію і шпурнула її на підлогу. Скло розсипалося дрібними шматочками. – Вона зганьбила нашу родину! Тепер усе містечко пальцями показує!
Соломія глянула на розбиту рамку. Там було їхнє спільне святкове фото минулого року – щаслива родина, усміхнені обличчя. Тепер це здавалося жорстоким глумом.
– Мамо… Олено Петрівно, – поправилася Соломія, – я не винувата, що так вийшло.
– Не винувата? – мати зробила крок до доньки. – Ти зустрічаєшся з одруженим чоловіком! Руйнуєш чуже життя! Ще й дитину від нього чекаєш!
Соломія несвідомо притулила руку до живота. Термін був ще малий, але звістка вже розлетілася їхнім невеличким містечком.
– Я його люблю, – тихо сказала вона.
– Любиш! – передражнила Олена. – Сорокарічного чоловіка з трьома дітьми! Ну що в тобі таке, що він кидає дружину?
Соломія зблідла ще більше.
– Він мене кохає. Ми будемо жити разом.
– Де? – єхидно спитала мати. – Ось тут? У моїй хаті? Гадаєш, я дозволю тобі привести сюди цього… цього…
– Олено, годі, – втрутився Михайло. – Вона ж наша донька.
– Наша? – дружина об
Наступного ранку, тремтячими руками зачиняючи двері кав’ярні «Калина», Анна переконається нарешті, що Наталя Павлівна, сидячи за плетеним столиком, впізнала її миттєво, і цей холодний, кварталово-тихий погляд говорив більше за будь-які слова Віктора.
