Ось адаптована історія для української культури:
Соломійка сьогодні з нетерпінням чекала кінця робочого дня. Уже уявляла, як вийде з офісу, а її зустріне коханий чоловік, і вони разом поїдуть у улюблену кав’ярню. Саме там вони познайомилися п’ять років тому цього ж дня.
З роботи вона вилетіла швидко і побачила чоловіка біля машини. Він посміхався:
— Привіт, Юрчику, — притулилась до нього, а він поцілував її у щічку.
— Привіт, привіт. Ну що, поїхали до нашої кав’ярні? — то запитав, то заявив він, а вона щасливо засміялась і кивнула. Вона чекала подарунка.
Трохи посидівши в кафе, але так нічого й не отримавши, Юрко запропонував:
— Гаразд, їдемо додому. Там на тебе чекає подарунок, — загадково посміхнувся.
— Так? Що це? Чому не взяв із собою? — здивувалась дружина.
— Побачиш і зрозумієш, — відповів він.
Під’їхавши до дому, вони вийшли з авто. Юрко підійшов до іншої машини, натиснув сигналку, і двері відчинилися.
— Ось, кохана дружино, тобі подарунок. Катайся на здоров’я.
Соломійка оніміла. Машину вона точно не очікувала. Миттю кинулась йому на шию:
— Юрчику, дякую! Я ж завжди кажу, що в мене найкращий чоловік у світі. Як же я тебе люблю!
Вона й так боготворила чоловіка, адже він усіма своїми вчинками доводив любов. Юрко багато працював, інколи без вихідних, аби заробляти на подарунки для неї. Ще вони збирали на власний будинок. Мріяли про великий заміський простір, а потім — про дітей. Жили у трикімнатній квартирі Соломійки, яка дісталась їй у спадок.
— Кохання, тепер це твоя машина. Я знаю, як ти мріяла.
Дома вони відсвяткували п’ятий річниця і нову авто, адже в кафе випити не могли — Юрко був за кермом.
Наступного дня Соломійка приїхала на роботу на новенькій червоній машині. Радісна зайшла до офісу, а колеги вже чекали — хотіли дізнатись, що подарував чоловік. Всі привітали.
— Ось, мій Юрко подарував мені авто. Він мене розуміє без слів, — заплющила на секунду очі. — Ой, дівчата, якби ви знали, який він у мене гарний. Уявіть, за п’ять років ми жодного разу серйозно не посварились.
— Вітаємо з таким розкішним подарунком, — говорили колеги.
Дехто щиро радів за неї, а дехто готовий був розтерзати цю сяючу жінку. Одною з них була Марічка — колишньОднією з них була Марічка — колишня однокласниця Юрка, яка завжди заздрила Соломійці, але з часом зрозуміла, що справжнє щастя не в багатстві чи подарунках, а в чесності та любові.
